ВІСНИК
VJESNIK
ISSN 1847-327X
української громади в Хорватії
ukrajinske zajednice u Hrvatskoj
Вуковар, грудень 2010 – номер 10
Vukovar, prosinac 2010 – broj 10
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
ЩАСЛИВОГО 2011 РОКУ!
Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske
ЗМІСТ
4
Різдвяний привіт Блаженнішого Любомира до вірних Української Греко-Католицької Церкви. + ЛЮБОМИР
Новини з діяльності української громади республіки хорватія
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
6
U Slavonskom Brodu održana XXIII. sjednica Predsjedništva Ukrajinske zajednice RH. Marija Semenjuk Simeunović
6
Sjednica Vijeća ukrajinske nacionalne manjine grada Vukovara. Nataša Matušinski
7
Izašla je knjiga Marusje Juriste “Svjatyj Večir – Badnjak u tradiciji Ukrajinaca”. Jesenka Miškiv
8
Презентація книги “100 років української греко-католицької парафії у Липовлянах” Бориса Гралюка в Загребі. Оксана Мартинюк
9
Презентація нової книги Євгенія Пащенка “Славіст і імперії. Ватрослав Ягич між Малоросією, Галичиною і Україною”. Дарія Павлишин
10
Українська громада Республіки Хорватія виправдала своє існування. Інтерв’ю з паном Борисом Гралюком. Розмову вела Оксана Мартинюк
12
Візит президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія до Хорватії. У Вуковарі відбулася церемонія закладання фундаменту Українського дому. Тетяна Рамач
13
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Hrvatskoj. Tetjana Ramač
14
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Vukovaru
15
Президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій у Загребі. Оксана Мартинюк
17
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Zagrebu. Prevela s ukrajinskog Marija Meleško
ГОЛОДОМОР - МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЖЕРТВАМИ - holodomor - moralna obveza prema žrtvama
18
19
21
Ми не забули! Ми пам’ятаємо!
Mi nismo zaboravili! Mi pamtimo!
Holodomor - Sovjetski genocid u Ukrajini. Raphael Lemkin
З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У СВІТІ
23
24
24
Posjet predsjednika Vlade Kanade Stephena Harpera Ukrajini. Prevela s ukrajinskog Marija Meleško
Свічка моління у Павлодарі. Михайло Голованчук
Відійшов у вічність великий учений і щирий друг України Олександр Флакер. Раїса Тростинська
ВІСТІ З УКРАЇНИ
25
25
Slavek i Slavko - maskote EURA 2012. godine. Lidija Sturko
Українські козаки зустрілися з королівською родиною Великобританії. Оксана Мартинюк
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ - Djelatnost naših društava
26
26
27
27
Міжнародна конференція у Вуковарі “Європейський союз - великий світовий проект”. Тетяна Рамач
KPDU “Karpati” na manifestaciji “Večer kulture” u Sračincu. Ivan Semenjuk
КПТУ “Карпати” були учасниками вечора національних меншин у Бєловарі. Іван Семенюк
UKPD „Ukrajina“ i ove godine na brodskom Katarinskom sajmu. Jesenka Miškiv
Na naslovnoj stranici:
Susret predsjednika Hrvatskog sabora g. Luke Bebića i predsjednika Svjetskog kongresa Ukrajinaca g. Evhena Čolija u Zagrebu u Hrvatskom saboru
Izdavač: Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske
Видавець: Українська громада Республіки Хорватія
Stjepana Supanca 18, 32 000 Vukovar
Tel/Fax: 032/ 493-224
e-mail: [email protected]
MB: 2331748
Žiro račun u Hypo Alpe-Adria banci: 2500009-1102188395
Uredništvo Vjesnika: Opatijska 57, 31 000 Osijek
Tel: 031/ 563 401
e-mail: [email protected]
ISSN 1847-327X
“Vjesnik” je dvomjesečnik, izlazi šest puta godišnje
Naklada: 650 primjeraka
Tisak: Grafika d.o.o, Strossmayerova 295, 31 000 Osijek
За видавця: Іван Семенюк
Za izdavača: Ivan Semenjuk
Головний редактор: Оксана Мартинюк
Glavni urednik: Oksana Martinjuk
Редакція: Марія Семенюк, Борис Гралюк, Михайло Семенюк,
Остап Филима, Микола Застрижний, Марія Мелешко, Єсенка
Миськів, Міхаела Волпе і Лідія Хас
Redakcija: Marija Semenjuk, Boris Graljuk, Mihajlo Semenjuk, Ostap Filima,
Nikola Zastrižni, Marija Meleško, Jesenka Miškiv, Mihaela Volpe i Lidija Has
Лектор хорватської мови: Нівес Романєк
Lektor hrvatskog jezika: Nives Romanjek
Дизайн та комп’ютерна верстка: Назар Стурко
Dizajn i kompjuterski prijelom: Nazar Sturko
Vjesnik ukrajinske zajednice u Hrvatskoj izlazi uz financijsku potporu Savjeta za nacionalne manjine RH
Різдвяний привіт Блаженнішого Любомира до вірних
Української Греко-Католицької Церкви
Дорогі у Христі!
неділю Святих отців
Євангеліє розповіло нам
про родовід Ісуса Христа
від Авраама аж до народження
нашого Спасителя. Слухаючи
цей
докладний
перелік
поколінь, можна збагнути, що
прихід Христа до людей був
заздалегідь
підготовлений,
тобто Його поява на землі
відбувалася за точним планом
Небесного Отця. Навіть більше,
не тільки народження, а й усе
життя Ісуса Христа вже століття
наперед
було
передбачене
пророками. Приклад цього
знову ж знаходимо у святому
Євангелії: коли три мудреці зі
Сходу зупинилися в Ірода, щоб
дізнатися, де народився новий
Цар, він покликав книжників,
які без тіні сумніву сказали,
що Месія має прийти на світ у
Вифлеємі Юдейськім, «бо так
написано пророком» (Мт. 2, 5).
Дорогі у Христі, звертаю на це
Вашу увагу, бо, замислюючись
над подіями щоденного життя,
ми схильні думати, що вони
стаються випадково. Ми часто
вважаємо, що все могло б бути
інакше. Інколи у нас створюється
враження, що все довкола
відбувається
безконтрольно,
що Господь Бог забув про світ.
Однак наша віра, побудована
на Божому об’явленні, дає
нам протилежну відповідь:
все, що відбувається в нашому
особистому
і
суспільному
житті, окрім гріха, відповідає
Божому плану. Доказ цього
знаходимо саме в життєписі
Ісуса Христа, від обітниці Месії
нашим прародичам у раю аж
до Його славного воскресіння.
Відтак
виникає
наступне
запитання:
чому
Господь
Бог допускає обставини, які
є для нас неприємними чи
навіть завдають нам великих
страждань? Цього разу нам
відповідає сам Ісус Христос
У
4
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
в Євангелії від Луки, коли
говорить про дальший розвиток
історії та різні трагічні події, які
мають статися в майбутньому.
Його слова звучать так: «Це
дасть вам нагоду свідчити» (Лк.
21, 13). Якби не було голодних
– нікого було б годувати, якби
не було спраглих – нікого було
б поїти, якби не було чужинців
– нікого було б прийняти, якби
не було хворих чи ув’язнених –
нікого було б відвідати. Якби не
було Різдва – не було б Великої
п’ятниці та Воскресіння. Отже,
все те, що відбувається довкола
нас, навіть найбільш трагічне,
– це Божий план для нас,
який дає нам нагоду свідчити
Христові, шукаючи правди,
справедливості й добра.
Здавалося б, що ці думки
не мають нічого спільного із
радісним різдвяним часом,
коли люди збираються за
спільним столом, обмінюються
дарунками,
колядують,
відвідують
одне
одного...
Насправді
суть
великого
празника Різдва Христового не в
цих зовнішніх і швидкоплинних
речах, – суть цього празника
в тому, що Єдинородний
Божий Син прийшов поміж
нас, аби здійснити вповні план
Небесного Отця для нашого
спасіння. Тому моїм найбільшим
побажанням для всіх нас є те,
щоб ця правда, що з нами Бог,
посідала головне місце у наших
різдвяних святкуваннях, щоб
ми зберігали її у наших умах і
серцях протягом цілого року і
щоб вона робила наше життя
зрозумілим, надавала кожній
миті нашого земного існування
спасенної вартості.
Дорогі у Христі! Наприкінці
цього послання хотів би
висловити до вас одне прохання,
яке певною мірою пов’язане
із різдвяними святкуваннями,
оскільки стосується землі,
на котрій народився наш
Спаситель. Сьогодні на Святій
Землі, зокрема у Вифлеємі,
християни, які вже становлять
меншість,
перебувають
у
невідрадному становищі. Ці
люди очікують нашої підтримки.
Вірні нашої Церкви в Україні
ще добре пам’ятають, що таке
утиски і переслідування, бо
потерпали від них ще кілька
десятиліть тому. Разом із тим
вони розуміють, яке значення
має молитовна підтримка, що
про неї вони просили своїх
співбратів і сестер, котрі на той
час проживали закордоном.
Звичайно, доля християн у
Святій Землі відрізняється від
тої, яку ми мали в минулих роках,
однак вона все таки дуже тяжка
і ми повинні їм допомагати.
Поручаймо
Милостивому
Господові жителів тої землі,
на якій воплотився Його
Єдинородний Син, і християн
– Його вірних послідовників.
Нехай це буде для них наш
різдвяний дар.
Найщиріші Вам побажання,
благодатного і радісного
Різдва Христового!
Благословення Господнє на
вас! Христос народився!
+ ЛЮБОМИР
Ukrajinska zajednica Republike
Hrvatske i Koordinacija ukrajinske nacionalne manjine u RH želi
svima blagoslovljen Božić i sretnu
Novu 2011. godinu!
Українська громада Республіки
Хорватія і Координація
української національної
меншини в РХ вітає всіх з
Різдвом Христовим і бажає
щастя в Новому 2011 році!
Svim čitateljima i suradnicima
želimo blagoslovljen Božić i sretnu
Novu 2011. godinu!
Uredništvo “Vjesnika ukrajinske
zajednice u Hrvatskoj”
Вітання закордонному українству з Різдвом Христовим та Новим 2011 роком
Дорогі Українці!
Сердечно вітаю вас з нагоди Різдвяних і Новорічних свят!
Зичу вам здоров’я, щастя і добробуту, піднесеного настрою, непохитної віри та впевненості у власних силах.
Нехай Різдво Господнє осяє вас радістю і любов’ю, сповнить духовною наснагою на нові добрі починання.
Нехай здійснюются усі ваші благі задуми, панує благополуччя у родинному колі, а життя буде багатим на приємні
події.
Вірю, що дієвою запорукою забезпечення інтересів світового українства та зміцнення позицій України на
міжнародній арені у прийдешньому році. Залишатиметься наша з вами міцна взаємодія.
Бажаю вам веселих свят! Щасливого Різдва! Вдалого Нового року!
З повагою міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко
Шановні друзі!
Колектив Посольства України в Республіці Хорватія від щирого серця вітає Вас з Різдвом Христовим та
наступаючим Новим Роком!
Зичимо Вам міцного здоров’я, творчих натхнень, здійснення ваших професійних планів, особистих бажань, усіх
мрій та задумів.
Нехай Різдво та Новий рік принесуть Вам тільки добробут, благополуччя, родинне тепло та злагоду, щирих
друзів та партнерів, шани та любові від рідних та близьких Вам людей, щасливих, яскравих подій та усього самого
найкращого!
Від імені колективу Посольства
Посол О. М. Левченко
РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ
Світовий Конґрес Українців сердечно вітає Ієрархів і душпастирів українських Церков у всьому світі, а також
усіх українців в Україні та в діаспорі з одним із найбільших християнських свят - Різдвом Христовим!
Величний день Різдва Христового, який уславлює прихід у земний світ Сина Божого, духовно зміцнює нас, відроджує
наші душі в любові і всепрощенні, додає віри в торжество добра над злом та вселяє в нас почуття надії на щасливе
майбутнє. У свідомості кожного українця Різдво Христове поєднується з урочистими релігійними обрядами та з
народними традиціями, які додають цьому святу національного колориту.
Радіючи світлій події священної історії, ми, як єдина родина, щиро вітаємо один одного словами “Христос
родився! – Славімо його!” та, за давнім звичаєм, збираємося в колі найближчих для нас людей. Ми разом возвеличуємо
народженого у Вифлеємському вертепі Сина Божого і молимося за тих, хто рідний і дорогий нашому серцю, а також
за наших братів і сестер в Україні та за духовну Батьківщину - Україну, щоб вона могла перебороти всі труднощі
на своєму шляху та вільно розвиватись, примножуючи славу і багатовікові надбання нашого народу та впевнено
йдучи до відновлення української нації.
Нехай же Різдво Христове принесе в кожну українську родину мир, злагоду і здоров’я та згуртовує всіх українців
світу в молитві за свій народ і Україну!
ХРИСТОС РОДИВСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
Світовий Конґрес Українців
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
5
Новини з діяльності української громади республіки хорватія
U Slavonskom Brodu održana
XXIII. sjednica Predsjedništva Ukrajinske zajednice RH
U
Slavonskom Brodu, 7. studenog 2010. godine održana
je XXIII. sjednica Predsjedništva Ukrajinske zajednice RH.
Sjednici su, osim redovitih članova predsjedništva, prisustvovali i novi članovi Ukrajinske zajednice RH predstavnici
Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro” iz Rijeke,
koje okuplja Ukrajince Primorsko-goranske županije. Izražena
im je dobrodošlica uz poziv na suradnju i zajedništvo s ciljem
unapređenja rada ukrajinskih udruga i kvalitetne realizacije
programa na očuvanju, njegovanju i promociji ukrajinske kulture u Hrvatskoj.
Aktualna tema sjednice bili su plan i program udruga za
L. Uglješić daruje knjige Lesje Ukrajinke članovima
UKPD “Lesja Ukrajinka” iz Osijeka
2011. godinu koje će Ukrajinska zajednica RH kandidirati
prema Savjetu za nacionalne manjine RH.
Usvojena su izvješća o radu i financijsko izvješće za III. kvartal koji se odnose na amaterizam, manifestacije, informiranje,
izdavaštvo i izgradnju Ukrajinskog doma u Vukovaru.
Po završetku sjednice članica Savjeta za nacionalne manjine
RH, gospođa Larisa Uglješić, porijeklom iz grada NovohradVolyns’kog, rodnog mjesta poznate ukrajinske pjesnikinje
Laryse Kosač - Lesje Ukrajinke, darivala je UKPD „Lesja
Ukrajinka“ iz Osijeka knjige ove poznate i cijenjene autorice.
Marija Semenjuk Simeunović
Kod spomen ploče 100. obljetnice doseljenja Ukrajinaca na područje Republike Hrvatske
Sjednica Vijeća ukrajinske nacionalne manjine grada Vukovara
Podijeljeno 30 potvrda o statusu izvangraničnog Ukrajinca
(zakordonnoho) Ukrajinca.
Posjedovanje te potvrde podnositeljima omogućava besplatnu vizu za Ukrajinu.
Na sjednici su, osim svečane podjele potvrda o statusu
izvangraničnog Ukrajinca, na dnevnom redu bila izvješća o
financijskom poslovanju vijeća te izvješća o radu u minulom
razdoblju.
Budući da je kraj godine na izmaku, bilo je govora i o aktivnostima do kraja obračunskog razdoblja, pri čemu je naglasak stavljen na istraživanje i aktiviranje mogućih izvora potpore
kako bi se projekt izgradnje Ukrajinskog doma u Vukovaru priveo kraju.
Isto tako, istaknuta je aktivnost obilježavanja Holodomora u
spomen na više od 7 milijuna žrtava genocida nad ukrajinskim
ijeće ukrajinske nacionalne manjine grada Vukovara narodom u Ukrajini od 1932. do 1933. godine.
održalo je 4. studenog redovitu sjednicu na kojoj je
Nataša Matušinski
svečano uručeno 30 potvrda o statusu izvangraničnog
V
6
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
Izašla je knjiga Marusje Juriste “Svjatyj Večir – Badnjak u tradiciji Ukrajinaca”
U
knjizi gospođe
Marusje Jurista s
naslovom Svjatyj
večir – Badnjak u tradiciji
Ukrajinaca, govori se o
pripremama i slavljenju
Svjat-Večira - Badnjaka, dana uoči Rizdva
– Božića. Kako za Ukrajince, tako i za sve druge
narode kršćanskog svijeta, Božić – Rizdvo Hrystove, predstavlja jedan od
najljepših i najveselijih
blagdana.
Svjat-Večir u tradiciji
Ukrajinaca u osnovi ima
izrazito zemljoradnički
karakter, povezan s obiteljskim kultom i uspomenom na pretke.
Slavljenički ceremonijal toga dana i večeri, kao i na sam Božić,
sadržava magijska djelovanja i raznovrsna gatanja u budućnost,
što se povezuje s pradavnim običajima iz pretkršćanskog razdoblja.
Za svetu večeru obavezno se pripremalo 12 posnih jela. Ova
večera je posna, ali je izrazito bogata, jer sadrži 12 tradicionalnih jela, pa otud se još naziva i Bahata Kutja. Brojka 12 ima
simbolično značenje, etnolozi smatraju da se ona može odnositi na 12 mjeseci u godini ili na 12 Kristovih apostola. Isto tako
kod paljenja i održavanje ognja te večeri koristilo se 12 cjepanica koje su sušili posljednjih 12 dana u mjesecu.
Knjiga Marusje Jurista posvećena je Ukrajinkama
grkokatoličke župe sv. Ćirila i Metoda u Zagrebu i sveučilišnoj
profesorici gospođi Rajisi Ivanivni Trostyns’koj.
Kako autorica navodi u Predgovoru, povod pisanja ove
knjige je aktivnost žena Ukrajinki, koje svojim svesrdnim
doprinosom održavaju zajedništvo druženja male ukrajinske
zajednice pri grkokatoličkoj župi u Zagrebu. Posebno je istaknuto veliko zalaganje nekolicine aktivnih Ukrajinaca da se od
1993. godine služenje sv. liturgije vodi i na ukrajinskom jeziku.
U glavnom tekstu s naslovom „Svjatyj Večir, Svjat-Večir
– Badnjak u tradiciji Ukrajinaca“ govori se o značenju ovog
blagdana u kontekstu slavljenja Rizdva – Božića. Dan je osvrt
o pripremama za slavljenje i svečanost Svjat-Večira, za kojeg se
može reći da predstavlja jedan od najljepših događaja u godini.
Pripreme za Badnjak počinju ranije, uređenjem kuća, gospodarskih zgrada i dvorišta, a na sam taj dan kuha se 12 različitih
posnih jela, s tim da redoslijed jela i izbor nisu svuda jednaki,
ovisno o regiji.
Lijepo je opisan sam ceremonijal svete večere, od unošenja
u kuću Diduha – snopa slame i sijena uz izgovaranje prigodnih riječi, iznošenja jela na stol, paljenja svijeće, molitve «Oče
naš« i pjesme „Boh predvičnyj“. Zatim početak večere s ritualnim jelom kutjom te ostalim jelima po redu: boršč, holubci,
ryba, kvasolja, barabolja, varenyky - pyrohy, kapustjanyky, bobaljky – pampušky, koržyky, uzvar/sušenycja itd.
Po završetku večere ostavljala bi se zdjela s kutjom i žlicom za
umrle pretke. Poslije večere u nekim regijama Ukrajine mladi
bi započinjali koljaduvaty, pjevati božične pjesme - koljady,
koljadky.
Na kraju ovog poglavlja opisana su glavna jela s objašnjenjem
njihovoga značenja i simbolike, te tradicija kićenja bora u
Ukrajini.
Tekst završava konstatacijom da je simbol ukrajinske kuće u
vrijeme božićnih blagdana bio i ostao Diduh – snop slame i si-
Marusja Jurista, autorica knjige
jena ili isprepleteni ukras od slame, okićen orasima i jabukama
sa zvijezdom u sredini.
Drugi dio knjige odnosi se na jela Svjat-Večira s uvodnim
obrazloženjem o svakom jelu, te njihovim receptima.
Na kraju je popisana literatura kojom se autorica koristila,
ukrajinska i hrvatska, jer kako sama navodi tradicija ukrajinskog Badnjaka jako je slična onoj u Hrvata i ima dodirnih
sličnosti kod svih slavenskih naroda. Evo zanimljiv podatak
vezan za naziv Badnjaka. Kod Ukrajinaca se osim Svjatyj Večir,
Svjat-Večir, Bahata Kutja kaže i Bahatyj Večir, i Vilija, a u
Hrvatskoj u primorskim i istarskim mjestima Badnjak nazivaju
Vilija Božja. Knjiga Marusje Jurista, Svjatyj Večir – Badnjak u
tradiciji Ukrajinaca predstavlja značajan doprinos u očuvanju i
prezentaciji jednog važnog segmenta bogate duhovne kulture i
tradicije Ukrajinaca. Pisana je na hrvatskom jeziku kako bi bila
dostupna svim građanima domovine nam Hrvatske, i šire.
......
Izdavač knjige je Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske
i Ukrajinska zajednica Grada Zagreba, uz financijsku potporu
Savjeta za nacionalne manjine Republike Hrvatske.
Recenzenti knjige su Jesenka Miškiv i Boris Graljuk, a lekturu je izvršila Jesenka Miškiv.
Knjiga je tiskana u tiskari Printera d.o.o iz Svete Nedjelje, a o
tisku je brigu vodila Larisa Graljuk. Za unos teksta, kompjutorsku obradu, grafički dizajn i izbor ilustracija, zaslužni su Viktor
Filima i Ostap Graljuk.
Jesenka Miškiv
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
7
Новини з діяльності української громади республіки хорватія
Презентація книги “100 років української греко-католицької парафії у
Липовлянах” Бориса Гралюка в Загребі
о. В. Крень, д-р З. Куречіч, проф. Б. Гралюк, д-р Є. Пащенко, І. Семенюк
В
еликим здобутком у діяльності Української громади
Республіки Хорватія стала книга Бориса Гралюка
“100 років української греко-католицької парафії у
Липовлянах”, перша презентація якої відбулася 27 серпня 2010
року в Липовлянах.
Представники української діаспори Хорватії та світу,
науковці, історики, літературознавці, шанувальники української
культури, представники духовенства високо оцінили книгу, від
її змістовності, цінності послідовно викладених матеріалів до
естетичного дизайну, назвавши книгу найкращим виданням в
історії діяльності української національної меншини на теренах
колишньої Югославії.
У столиці Хорватії - Загребі, в залі “Nadbiskupskog duhovnog stola Zagrebačke nadbiskupije” 9 грудня відбулася друга презентація
цієї книги. Презентацію вів голова Української громади РХ
Іван Семенюк, а книгу з різних аспектів охарактеризували:
парох з Липовлян о. Василь Крень, архімандрит Марчанський,
пребендар Загребського Катедрального Собору д-р Звонімір
Куречіч, доцент філологічних та історичних наук Євгеній
Пащенко та автор книги проф. Борис Гралюк.
З привітними словами до присутніх звернувся владика
Кріжевецький Нікола Кекіч. Він відзначив, що ця книга є
фундаментом в історії Липовлянської парафії і наголосив,
що доповнити та продовжити написане завжди легше, ніж
почати все з самого початку. Тому для майбутніх поколінь
книга стане історичним джерелом, початком, який дасть
поштовх для продовження історичних записів та наступних
книг. Відзначивши цінність книги, владика назвав її духовною
дитиною автора, який створив її кропіткою працею, взявши на
себе велику відповідальність і обов’язок.
Молодий священик, нинішній парох в Липовлянах о. Василь
Крень виразив подяку автору і наголосив, що він щасливий, що
8
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
розпочав служіння на парафії саме на межі 100-ої річниці. Отець
Василь Крень з гордістю згадав усіх священиків, які служили на
парафії до нього і відзначив, що кожен з них лишив історичний
слід і дав великий внесок у розвиток парафії в Липовлянах.
Архімандрит д-р Звонімір Куречіч згадав історію грекокатолицької церкви з її обрядами та традиціями, наголосивши на
єдності діяння між римо-католицькими та греко-католицькими
служителями і вірниками. А також виразив подяку всім
ініціаторам видавництва, зокрема, автору, відзначивши, що
книга, крім зібраної документації в ній, цінна фотографіями, на
яких виразно видно елементи тогочасного життя.
Доцент філoлогічних та історичних наук, завідуючий
кафедри україністики Філософського факультету Загребського
університету Євгеній Пащенко проаналізував книгу, розпочавши
з історії україністики на цих просторах та розвитку церкви через
кілька хвиль іміграції. Він відзначив, що автор книги відноситься
до контингенту еліти, тому критерії оцінювання видавництва
були строгими і потребували високого рівня. Пащенко наголосив,
що Борис Гралюк за короткий проміжок часу встиг опрацювати і
донести до читача широкий простір, в якому згадано не лише всіх
священиків, які служили на парафії, а й кожній особі відведено
відповідне місце, кожна фігура по-своєму особлива і звеличує
історію української греко-католицької церкви в Липовлянах.
Автор також вміло висвітлив художню і мистецьку вартість
церковної спадщини, яку збагатили українські і хорватські
архітектори та митці. Є. Пащенко відзначив, що всі документи
і фотографії в книзі обдумані і представлені, як пам’ятник, а за
кожним з них- глибокий зміст. Завідувач кафедри україністики
привітав автора з успішною роботою та наголосив, що це
найкраща до сьогодні в усіх розуміннях книга в багатолітній
історії української громади на цих просторах.
Автор книги Борис Гралюк подякував доповідачам і численній
публіці та розповів про специфічні обставини роботи над
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
Хор КПТУ “Карпати” з Липовлян
книгою. Він відзначив, що важливим джерелом для написання
книги стали матеріали священиків о. Романа Мизя – визначного
дослідника-історика греко-католицької церкви на цих просторах
та його батька о. Богдана Мизя, які розпочали писати хроніку
Липовлянської парафії українською мовою. Слід зазначити,
що наступні священики продовжили цю справу і нині хроніка
парафії записується української мовою.
Велику подяку автор виніс членам редакції о. Василю Креню,
пароху в Липовлянах та Івану Семенюку, голові Української
громади РХ, які від першого до останнього дня співпрацювали
з автором, зокрема, допомагали забезпечити видання коштами
та цінними матеріалами. Автор щиро подякував рецензенту о.
Петру Репчину, лектору Андрію Тунічу та особливу подяку виніс
дизайнеру Іво Маджору, який вміло та естетично виконав дизайн
книги. Пан Борис Гралюк подякував усім іншим численним
співпрацівникам, назвавши ім’я і прізвище кожного, хто дав свій
великий внесок до змістовного та естетичного вигляду книги.
Автор книги проф. Б. Гралюк щиро подякував членам хору
КПТУ “Карпати” з Липовлян, які напередодні празника своєї
церкви прибули в Загреб і прикрасили презентацію чудовими
українськими колядками.
Оксана Мартинюк
Презентація нової книги Євгенія Пащенка “Славіст і імперії. Ватрослав Ягич між
Малоросією, Галичиною і Україною”
д-р Євгеній Пащенко, автор книги
Н
а Філософському факультеті Загребського
університету, у рамках наукових читань
Україністика у Хорватії, 24 листопада відбулася
презентація книги др. наук Євгенія Пащенка “Славіст
і імперії. Ватрослав Ягич між Малоросією, Галичиною
і Україною”. Організаторами таких заходів на високому
науковому рівні вже традиційно виступають Асоціація
хорватських україністів, Кафедра української мови та
літератури Загребського університету та Хорватськоукраїнське товариство.
У науковому читанні брали участь авторитетні хорватські
вчені Філософського факультету Загребського університету
- академік Стєпан Дам’янович та академік Йосип Братулич.
Академік Стєпан Дам’янович також є автором передмови
до книги “Славіст і імперії”. Він, зокрема, зазначив, що
Ватрослав Ягич, хорватський панславіст і русофіл, знав
історію слов’янських культур і мов так досконало як ніхто
в історії славістики. Одночасно блискучий вчений був
обмежений обставинами того часу і власними людськими
слабостями. Як зазначив академік Стєпан Дам’янович,
автор (др. наук Євгеній Пащенко) розглядає Ягичанауковця, який тонко відчуває особливість українців,
як окремої нації і Ягича-політика, який у своїх працях і
приватному листуванні користується на той час усталеною
великоросійською термінологією і побоюється створення
самостійної української держави, бо вбачає у цьому
розпорошення ідеалізованого “слов’янського світу” як
єдиної сили. Цю роздвоєність автор висвітлює у контексті
розвитку української наукової думки і геополітичного
стану України, поділеної між двома імперіями.
Академік Йосип Братулич наголосив, що наукове
дослідження Євгенія Пащенка є важливим, бо доповнює
наші знання про Ватрослава Ягича і висвітлює його
діяльність з нової точки зору, показуючи позитивний
вплив відомого славіста на розвиток україністики, але
не замовчуючи його вад і непослідовність. Таким чином
автор представляє важливий етап українсько-хорватських
культурних відносин і розвиток хорватської україністики.
Перед присутніми виступив голова Асоціації
хорватських україністів, завідувач кафедри української
мови і літератури Філософського факультету Загребського
університету др. наук Євгеній Пащенко. Представляючи
«головних героїв» своєї наукової праці – Ягича і Україну,
він зазначив, що вона написана для того, щоб допомогти
виправити хибні погляди та терміни, усталені якраз завдяки
втручанню великодержавної політики у науку; показати
діяльність українських науковців того часу та їхні зв’язки
з славістикою у Європі, роль Ягича у розвитку наукового
процесу та розвиток україністики у Хорватії. Присутні
вчені, представники посольства України, громадських
організацій і української діаспори та студенти-україністи з
великим інтересом слухали науковців, а потім також брали
участь у дискусії.
Дарія Павлишин
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
9
Українська громада Республіки Хорватія виправдала своє існування
20 січня 2008 року заснована Українська громада Республіки Хорватія. Наближається 4-а річниця від її заснування, a
ми цього року видали вже й 10 номер “Вісника української громади Хорватії”. З нагоди цих подій ми розмовляли з одним із
ініціаторів і засновників Української громади РХ та членом редакції нашого “Вісника”, відомим громадським діячем паном
Борисом Гралюком.
Інтерв’ю з паном Борисом Гралюком
ксана Мартинюк перебороти поодинокі складні об’єктивні і суб’єктивні
(головний редактор обставини та подолати перешкоди для реалізації своїх
“Вісника”). Пане перших завдань. Щоб сказати коротко, було так. Спочатку
Гралюк, Ви майже все життя в Загребі 21 жовтня 2007 р. була заснована Координація
включені в громадське життя представників української національної меншини в РХ,
українців на просторах які дістали довіру української національної меншини
колишньої
Югославії, на демократичних таємних виборах на локальному рівні
маєте депутатський досвід в Загребі, Вуковарі, Петрівцях, Каніжі, Славонському
(депутат 4-го скликання Броді та Липовлянах. Головою Координації вибраний пан
Хорватського парламенту), Віктор Филима. Потім була заснована Українська громада
займаєтесь
історією міста Загреба (10.11.2007.), а головою обраний пан Андрій
українців на цих просторах, Павлишин. Таким чином, після багаторічних намагань
скажіть, будь ласка, як з’явилися цілком нові позитивні обставини і можливість
Ви дивитеся на роль для представників українських товариств по всій Хорватії
Української громади РХ від домовитись між собою про заснування своєї сучасної
проф. Борис Гралюк
її заснування до сьогодення? української національної організації.
Як відомо, в Славонському Броді 20 січня 2008 року
Борис Гралюк. Можливо, потрібно більше часу, щоб
реально оцінити значення рішучості тих українців та в присутності значної кількості українців, духовних і
українських представників у всіх осередках Хорватії, суспільно-політичних достойників, заснована Українська
які чотири роки тому відчули потребу і свою готовність громада Республіки Хорватія. До Громади насамперед, як
заснувати серйозну українську організацію. Наша засновники, приступили, крім чесленних членів українськoї
національна організація українців, по сутті, має завдання національної меншини, українські товариства з Вуковара,
інституціонально гармонізувати існуючі українські Загреба, Славонського Броду та Каніжи. Першою головою
товариства та заснувати подібні товариства в тих Української громади РХ обрали пані Ларису Углєшічосередках, де їх ще немає. А також в демократичному Прокопенко. За короткий проміжок часу до складу
дусі з відповідальністю бути поважним національним Громади приступило і товариство українців з Липовлян.
громадським репрезентом на державному рівні в Хорватії Потім головою УГРХ обраний пан Іван Семенюк, а пані
та у взаємних стосунках з прабатьківщиною Україною і Углєшіч-Прокопенко від імені української меншини була
обрана членом Ради за національні меншини Республіки
чільними українськими організаціями в Європі та світі.
О.М. Чому заснована Українська громада Республіки Хорватія.
О.М. Ви згадали, що є значна кількість осіб, які дали
Хорватія?
свій
великий внесок у заснування, розвиток та реалізацію
Б.Г. Кількість осіб та зміст причин, які прискорили
ідей
Української
громади РХ. Можливо, Ви хочете назвати
справу заснування відповідної складової репрезентативної
української організації в Республіці Хорватія численні деяких з них і підкреслити їхній особливий внесок?
Б.Г. З великою радістю, гордістю і пошаною! Але це
та значні. А здебільшого відомі причини мають свою
багаторічну передісторію. Самі події щодо заснування нелегко. Таких осіб, я скажу постатей, дуже багато у всіх
Громади тяжко описати коротко на такий спосіб розмови. осередках: в Загребі, Вуковарі, Славонському Броді,
Справа в тому, що кожне українське товариство в Каніжі, Липовлянах, Осієку... Було б несправедливо когось
минулих роках перед заснуванням нашої УГРХ прагнуло із них забути чи на якийсь спосіб образити. Лише згадаю,
до справедливішого й щирішого відношення в рамках що між ними був і парох з Липовлян о. Ярослав Лещишин
існуючої організації Союзу русинів і українців, не доводячи (на жаль, уже покійний), який мріяв і діяв, щоб не словом, а
в питання єдність русинів-українців на найкращих засадах ділом об’єднати всіх українців на просторах нашої держави
від часів заснування Союзу і протягом довгорічної спільної і в ширшому регіоні. Дуже багато є світлих прикладів. Увесь
праці та спільного внеску в збереження національної цей час був повний ентузіазму, довіри, пожертовності. Це
ідентичності та розвиток нашої національної меншини. ціла історія шляхетності поодиноких осіб, цілих сімей,
Заснування Української громади РХ, між іншим, в значній цілих громад від Вуковара до Загреба.
мірі є наслідком накопичення недоліків, небачення виходу в
О.М. Які досягнення Української громади РХ за ці роки
справедливому рішенні в рамках колишнього складу Союзу Ви вважаєте найвизначнішими?
русинів і українців РХ. Довгорічна ідея членів української
Б.Г. Ми справу розпочали, рішучість дала свої
національної меншини була прискорена та виросла з результати – Громада заснована і діє! Державний уряд
реальної потреби заснування своєї чіткої української взяв до уваги потребу української національної меншини
центральної організації. Це окрема тематика подій в нашій мати свою центральну організацію – Українську громаду
меншині, про яку вже було багато сказано і, напевне, ця РХ та надав юридичну і значну фінансову підтримку в
тема лишиться обгрунтуванням і в майбутньому.
реалізації культурної автономії в Республіці Хорватія.
О.М. Як була заснована Українська громада РХ?
Подія заснування нашої національної громади в Хорвтатії
Б.Г. На шляху до заснування поважної української є фундаментальним чином в повному розумінні для всього,
організації з основним завданням – збереження що вже реалізовано до нині і для того, що буде реалізовано в
достойності своєї національної ідентичності на цих майбутньому на користь плекання і презентації української
просторах потрібно було дати неабиякий внесок, щоб національної меншини не лише в рамках своїх осередків у
О
10
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
Хорватії, а і в набагато ширшому змісті та просторі.
Серед найбільших досягнень Громади звичайно є
заснування нових товариств. У червні 2009 р. засновано
Українське культурно-просвітнє товариство ім. Лесі
Українки в Осієку, в травні 2010 р. засновано Українське
культурно-просвітнє товариство “Дніпро” в Рієці. Отже,
крім багатьох осіб, які є членами Української громади РХ,
Громада нараховує 7 Українських культурно-просвітніх
товариств, які діють у своїх осередках від Дунаю до
Адріатики. Приємно наголосити, що члени новооснованих
товариств - в Осієку і в Рієці – переважно високоосвічені,
інтелектуальні люди, більшість з них прибули з України в
останніх десятиріччях, а нині вони громадяни Хорватії.
Своїм високопрофесійним рівнем та патріотизмом вони
нагадують ту численну інтелектуальну хвилю переселенців
з України 20-их років минулого століття, які 90 років тому
заснували в Загребі українське товариство “Просвіта”.
Я вважаю, що присутність цих інтелектуальців і їхнє
організоване включення до нашої української діаспори
в Хорватії - це “свіже” обновлення, велике доповнення,
сильний поштовх у роботі та найпозитивніше явище в
нашій діяльності.
Серед найважливіших досягнень є і видавництво
Вісника української громади в Хорватії. Цей часопис є
постійним голосом нашого існування, нашої зрілості
і здібності організованого діяння, результатів та подій
наших складових організацій, наших обдумувань, нашого
місця в державі Хорватії, в якій проживаємо, а також
нашого ставлення до прабатьківщини України. Наш
часопис є голосом та інформатором не лише для членів
нашої Громади, а й для всіх українців у Хорватії та світі.
Вісник є інформатором і для хорватів та приналежників
інших національностей, які проживають в цій державі
і цікавляться нашою діяльністю. Також наш часопис
інформує вагомі організації в світі, які для нас авторитетні
і ми хочемо, щоб вони знали про нашу діяльність і працю.
Великим досягненням Громади є видавництво книг
наших членів: “Рідна мова”, “100 років української грекокатолицької парафії Липовляни”, “100 років української
греко-католицької парафії Каніжа”, “Святий вечір в
традиції українців”.
Саме Українська громада РХ вже кілька років на
високому рівні організовує проведення літніх шкіл для
учнів старшого шкільного віку в Україні: в Хусті, потім в
Бучачі, Мукачеві, а для молодших школярів - в Хорватії на
острові Хвар.
Дуже великим досягненням є реалізація посади
професійного секретаря нашої Громади, яку виконує пані
Марія Семенюк-Сімеунович.
Громада стала членом Світового, а потім і Європейського
Конгресів Українців. Достойно представляючи свою
організацію, Громада дає свій внесок в діяльність цих
найважливіших українських об’єднань у світі, за межами
України.
Наші представники були активними на засіданнях
СКУ в Києві, Перемишлі, на засіданнях ЕКУ в Лондоні.
В свою чергу, на запрошення УГРХ голова ЕКУ пані
Ярослава Хортяні була гостем нашої центральної
маніфестації у Вуковарі і дуже афірмативно оцінила
нашу діяльність. Президент СКУ пан Евген Чолій на
запрошення Української громади РХ провів у Хорватії
декілька днів, приймаючи участь у змістовній програмі та
цікавих офіційних зустрічах на локальному та найвищому
державному рівнях.
Саме наша Громада порушила питання міжрегіональної
співпраці та роботи над спільними завданнями й проектами
з українськими організаціями в Боснії і Герцеговині, Сербії
та Словенії, що є важливим завданням для всіх.
Українська громада РХ намагається включати
представників українського духовенства до спільних
проeктів, спрямованих на збереження національної
ідентичності, зокрема, мови та презентації церковних
вартостей і видавництва історично-духовної літератури.
Хочу відзначити дотеперішню якісну та плідну співпрацю
нашої Громади з Посольством України в Республіці
Хорватія. А також співпрацю, яка активно розвивається
між Громадою та кафедрою української мови і літератури
Загребського університету.
Проведення центральної маніфестації українців у
різних осередках демонструє не лише рівень досягнення
результатів у плеканні культури, а й являється важливим
фактором презентації нашої меншини в хорватському
суспільстві та спонукає до подальшої праці представників
нашої національної меншини.
Великим досягненям Української громади РХ, зокрема,
УКПТ ім. Івана Франка з Вуковара є початок будівництва
Українсього дому у Вуковарі, як майбутнього центру
українців у Хорватії. Закладання фундаменту майбутньої
будівлі в присутності мера міста Вуковар Желька Сабо,
голови обласної ради Вуковарсько-сріємської області Боже
Галіча, голови СКУ Евгена Чолія, посла України в РХ
Олександра Левченка та представників української громади
і духовенства саме по собі говорить про серйозність нашої
справи! Слід згадати, що фундамент майбутнього центру
українців благословив парох греко-католицької парафії у
Вуковарі о. Володимир Магоч.
Звичайно, в ході розвитку нашої Громади, крім досягнень,
були і недоліки, але це логічний наслідок того менталітету,
який вкорінився в минулих умовах діяльності. Вірю, що
спільними стараннями в найближчому часі більшість
недоліків, які заважають Громаді йти вперед та триматися
в єдності, ми переборимо. Але я переконаний, що нині
можна з гордістю сказати, що наша
Українська громада РХ своєю багатогранною діяльністю
і результатами в різних сферах виправдала своє існування!
О.М. Якою ви бачити Українську громаду РХ в
майбутньому? Які найважливіші завдання й цілі ставить
перед собою ця організація?
Б.Г. У Громаді є багато осіб, які здібні до спільного
демократичного, гармонійного, громадського діяння та
вміння спільно працювати над збереженням національної
ідентичності українців на просторах Хорватії.
Одне з найважливіших завдань Громади – це відновлення
та відкриття відділів української мови в усіх осередках, де
проживають українські діти. Важливим завданням також є
заснування українських громад-товариств у містах і селах
Хорватії, де проживає значна кількість представників
української національної меншини, а товариств ще немає.
В кінці розмови хочу підкреслити, що форма діяння
українців у складі Української громади РХ повинна
відкрити кожному приналежнику української національної
меншини всі можливості для користування своїми
національними правами, показуючи приклад у здібності
спільного гармонійного діяння та творчого внеску в
досягнення і розвиток української національної меншини
на просторах нашої держави Хорватії.
О.М. Щиро дякуємо за розмову.
Розмову вела Оксана Мартинюк
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
11
Новини з діяльності української громади республіки хорватія
Візит президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія до Хорватії
Президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій
16, 18 та 19 листопада 2010 р. відвідав Хорватію з метою
ознайомлення з діяльністю Української громади Республіки
Хорватія - центральної крайової репрезентації українців
Хорватії, яка у 2008 році набула членства СКУ та для участі
у важливій події в житті і діяльності українців Хорватії –
урочистій церемонії закладання фундаменту Українського
дому в місті герой Вуковар.
Українська громада Республіки Хорватія - центральна
громадська організація українців у Хорватії, яка налічує більше
600 членів. До її складу входять всі значимі за своєю діяльністю
українські культурно-просвітні товариства у Хорватії.
Організацію візиту президента СКУ до Хорватії забезпечили
Координація української національної меншини в Республіці
Хорватія та Українська громада Республіки Хорватія.
Президент СКУ побував у Вуковарі та Загребі, де ознайомився
з українським громадським і релігійним життям, мав офіційні
зустрічі з представниками державної і місцевої влади, з
університетською молоддю і Послом України в Хорватії та
відвідав пам’ятні місця.
У Вуковарі відбулася церемонія закладання фундаменту Українського дому
Голова обласної ради Вуковарсько-сріємської
області Божо Галіч
П
резидент СКУ Евген
Чолій на початку
своєї поїздки відівдав
місто Вуковар на Дунаю, де
проживає найбільша кількість
українців у Хорватії.
У Вуковарі 16 листопада
2010 року відбулася дуже
важлива подія в житті та
діяльності
української
громади Хорватії – розпочався
перший етап спорудження
Українського дому, зокрема,
відбулася урочиста церемонія
закладання
фундаменту
майбутнього
центру
української
громади
в
Хорватії.
В
урочистих
заходах
Української громади РХ,
приурочених
початку
будівельних робіт, взяли
участь
високоповановажні
гості: голова обласної ради
Вуковарсько-сріємської
області Божо Галіч, який того
ж дня надіслав на рахунок
Української громади РХ 20
тисяч кун для будівництва
Українського дому, за що
українська громада щиро йому
вдячна, мер міста Вуковара
Желько Сабо, президент
Світового Конґресу Українців
Евген Чолій, Надзвичайний
та
Повноважний
Посол
України в РХ Його Екселенція
Оександр Левченко, аташе з
питань культури в Посольстві
України в РХ Ольга Рось,
голова Української громади
РХ Іван Семенюк, член Ради з
питань національних меншин
в РХ Лариса Углєшич, голова
Координації
української
національної меншини в РХ
Віктор Филима, представники
12
Мер міста Вуковар Желько Сабо
духовенства та українських
товариств з Хорватії і з-за
кордону.
З теплими вітальними
словами всі почесні гості по
черзі звернулися до присутніх і
відзначили важливе історичне
значення цієї події.
Фундамент
Українського
дому – майбутнього центру
української громади в Хорватії
посвятив о. Володимир Магоч.
В урочистій церемонії
закладання фундаменту взяли
участь почесні гості: президент
Світового Конґресу Українців
Евген Чолій, голова обласної
ради Вуковарсько-сріємської
області Божо Галіч, мер міста
Вуковара Желько Сабо, Посол
України в Хорватії Олександр
Левченко.
У
рамках
програми
учасники заходу, вшановуючи
пам’ять
загиблих
жертв
Вітчизняної війни у Хорватії, в
якій загинула і значна кількість
українців у Хорватії, поклали
вінки і запалили свічки на
Меморіальному
цвинтарі
жертв Вітчизняної війни і біля
Меморіального пам’ятника на
Овчарі, а також біля величного
Хреста на Дунаю - пам’ятника
полеглим за свободу Хорватії.
Цього ж дня мера міста
Вуковар
Желько
Сабо
прийняв українську делегацію,
в складі якої були президент
СКУ Евген Чолій, Посол
України в РХ Олександр
Левченко, аташе з питань
культури в Посольстві України
в РХ Ольга Рось та керівники
Української громади РХ. Пан
Желько Сабо зазначив, що між
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
Президент СКУ Евген Чолій
Посол України в РХ О. Левченко
Голова УГРХ Іван Семенюк
Голова Координації української
національної меншини в РХ В. Филима
Член Ради з питань національних
меншин в РХ Л. Углєшіч
містом Вуковар та українською
національною
меншиною
у
Вуковарсько-сріємській
області
ведеться
добра
співпраця. Президент СКУ
Евген Чолій виразив глибоке
співчуття вуковарцям за
прожиту трагедію під час війни
за свою свободу. Евген Чолій
розповів, що познайомився
з українкою, членом УКПТ
ім. Івана Франка Марією
Жак, яка зі сльозами на очах
розповіла, що втратила на
війні всю родину. Через біль
цієї жінки пан Евген Чолій
відчув трагедію цілого народу.
Президент СКУ зазначив,
що український народ також
пережив геноцид, Голодомор
1932-33 років, який забрав
мільйони життів і знівечивив
людські долі. Тому українці
розуміють
і
відчувають
страждання
хорватського
народу в боротьбі за свою
державу. Президент Світового
Конґресу Українців закликав
мера міста Вуковар підтримати
українську
громаду
в
зверненні - визнати Голодомор
геноцидом проти українського
народу.
Заключною ланкою заходів
була
зустріч
президентa
Світового Конґресу Українців
Евгена Чолія і Посла України
в РХ Олександра Левченка
з українською діаспорою у
Вуковарі.
Тетяна Рамач
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Hrvatskoj
Svjetski kongres Ukrajinaca (SKU) je središnja nevladina organizacija Ukrajinaca u svijetu koja okuplja više od 20 milijuna Ukrajinaca u dijaspori. Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij boravio je 16., 18., i 19. studenog 2010. godine u Hrvatskoj
i posjetio Vukovar i Zagreb.
Predsjednik SKU Evhen Čolij
Gradonačelnik Vukovara Ž. Sabo i župan Vukovarsko-srijemske županije B. Galić
U
Vukovaru u ulici Vijeća Europe 204. 16. studenog
2010 godine postavljen je kamen temeljac i zapčela
je prva faza izgradnje Ukrajinskog doma. Svečanom
početku radova prisustvovalo je veliki broj uglednih gostiju koji su uveličali događaj, župan Vukovarsko-srijemske
županije Božo Galić, gradonačelnik Grada Vukovara Željko
Sabo, predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen
Čolij, njegova ekselencija veleposlanik Ukrajine u Republici Hrvatskoj Oleksandr Levčenko, ataše za kulturu Veleposlanstva Ukrajine u Republici Hrvatskoj Oljha Ros’,
predsjednik Ukrajinske zajednice Republike Hrvatske Ivan
Semenjuk, članica Savjeta za nacionalne manjine RH prof.
Larisa Uglješić, predsjednik Koordinacije ukrajinske nacionalne manjine u RH Viktor Filima, vjerski velikodostojnici
i predstavnici ukrajinskih organizacija i udruga iz Hrvatske
i inozemstva.
Nakon pozdravnih riječi uglednih gostiju i dobrodošlice
domaćina za velik broj prisutnih, među kojima su bili članovi
Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Ivan Franko” iz
Vukovara, predstavnici Ukrajinske zajednice RH iz Zagreba, Slavonskog Broda, Lipovljana, Kaniže i Osijeka, te gosti
iz inozemstva, posvećen je kamen temeljac budućeg Ukrajinskog doma u Vukovaru. Grkokatolički župnik Vladimir
Magoč iz crkve Krista Kralja blagoslovio je temelj budućeg
Ukrajinskog doma.
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen
Čolij susreo se s županom Vukovarsko-srijemske županije
Božom Galićem i gradonačelnikom Vukovara Željkom Sa-
Grkokatolički župnik Vladimir Magoč blagoslovio je temelj budućeg Ukrajinskog doma
Veleposlanik Ukrajine u RH O. Levčenko
bom i upoznao s aktualnom situacijom u gradu Vukovaru i
položajem nacionalnih manjina u gradu Vukovaru.
Tijekom svog boravka u Vukovaru predsjednik Svjetskog
kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij zajedno s delegacijom
ukrajinske manjine posjetio je Memorijalno groblje žrtava
Domovinskog rata, Spomen obilježje Ovčaru i Spomenik žrtvama za slobodnu Hrvatsku kod Križa na Dunavu,
položio vijence i zapalio svijeće u spomen žrtvama Domovinskog rata і poginulim hrvatskim braniteljima među kojima
je i značajan broj pripadnika ukrajinske nacionalne manjine
u Republici Hrvatskoj.
Predsjednika Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhena
Čolija i veleposlanika Ukrajine u RH Oleksandra Levčenka
zajedno s delegacijom ukrajinske manjine primio je
gradonačelnik Željko Sabo sa suradnicima i tom prilikom
su upoznali cijenjene goste s aktualnom situacijom u gradu
Vukovaru s naglaskom na položaj nacionalnih manjina u
gradu Vukovaru. Razgovaralo se o mogućnostima suradnje
između Ukrajine i Hrvatske, povezivanju grada Vukovara sa
sličnim gradom u Ukrajini na prijedlog ukrajinske manjine,
te o turizmu gdje su gosti Ukrajinci pozvali Slavonce na skijanje u Ukrajinu.
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij i
veleposlanik Ukrajine u RH Oleksandr Levčenko završili su
svoj posjet Vukovaru susretom s ukrajinskom dijasporom u
hotelu „Lav“.
Tetjana Ramač
Ž. Sabo, E. Čolij, B. Galić
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
13
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Vukovaru
Evhen Čolij izražava saučešće Mariji Žak
Predsjednik SKU Evhen Čolij i gradonačelnik Vukovara Željko Sabo
Polaganje vijenaca na Memorijalnom groblju žrtava Domovinskog rata
Predsjednik SKU Evhen Čolij na Memorijalnom groblju u Vukovaru
Zajednička fotografija ukrajinske delegacije kod spomenika žrtvama Domovinskog rata
na Memorijalnom groblju
Ukrajinska delegacija kod spomenika žrtvama za slobodnu Hrvatsku u Vukovaru
Susret s ukrajinskom dijasporom u Vukovaru
Odavanje počasti ubijenima na Ovčari
Ukrajinska delegacija kod gradonačelnika Vukovara g. Željka Sabe
Predstavnici ukrajinske nacionalne manjine nakon susreta s predsjednikom SKU
E. Čolijem i veleposlanikom Ukrajine u RH O. Levčenkom
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
Президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій у Загребі
Офіційна зустріч в мерії
Мер міста Загреб М. Бандіч і президент СКУ Е. Чолій
О
фіційні зустрічі президента СКУ Евгена Чолія в столиці
Хорватії розпочалися 18 листопада в Загребському
університеті на кафедрі україністики, де президент
СКУ із завідуючим кафедри др. Євгенієм Пащенком та іншими
науковцями обговорили питання розвитку україністики та
видавничої діяльності. Евген Чолій ознайомив студентів з
діяльністю та напрямками роботи СКУ.
Потім президент СКУ разом з представниками української
діаспори зустрівся у Посольстві України в РХ з Послом України
в РХ Олександром Левченком. Посол України розповів про
співпрацю дипломатичного представництва з українською
громадою в Хорватії. Також були обговорені питання про
відносини владних структур України з СКУ.
Цікавою була зустріч Евгена Чолія з владикою Кріжевецької
єпархії Ніколою Кекічем, під час якої було обговорено
особливості духовного та громадського життя українців
Хорватії. Президент СКУ запропонував щотижневе ведення
Служб Божих українською мовою в Загребі. Владика ознайомив
президента СКУ з УГКЦ св. Кирила і Методія та поінформував
про необхідність фінансової допомоги для парафії на покриття
коштів за ремонтні роботи цієї церкви.
Того ж дня президент СКУ мав зустріч з українцями Загреба,
у ході якої поінформував присутніх про працю СКУ та
ознайомився з успіхами та проблемами їхнього громадського
життя.
Президент СКУ Евген Чолій 19 листопада мав змістовні
офіційні зустрічі з найвищими керівниками хорватської
державної і міської влади, що відбулась за участю представників
української меншини Хорватії, члена Президії Европейського
Конґресу Українців Мирослава Гочака та Посла України в
Хорватії Олександра Левченка з мером міста Загреб п. Міланом
Бандічем, Головою Хорватського Парламенту п. Лукою Бебічем
і головою Ради з питань національних меншин Республіки
Хорватія п. Александром Толнауером.
Зустріч у Загребському університеті на кафедрі
україністики
У скаді української делегації були: голова Координації
української національної меншини в РХ Віктор Филима, член
Ради з питань національнах меншин РХ Лариса Углєшіч, секретар
Української громади РХ Марія Семенюк-Сімеунович, голова
Української громади міста Загреба Андрій Павлишин і головний
редактор “Вісника української громади в Хорватії” Оксана
Мартинюк. Запланована зустріч з мером міста Загреб пройшла
на високому рівні. В мерії були обговорені важливі питання для
подальшої діяльності української громади в Загребі.
Головним питанням, яке порушив президент СКУ Евген
Чолій під час зустрічі з мером столиці, було надання приміщення
для діяльності української громади в Загребі. Пан Мілан Бандіч
пообіцяв вирішити це питання як можна найшвидше.
Також було обговорено питання про фінансову допомогу
на покриття коштів, витрачених на ремонт греко-католицької
церкви св. Кирила і Методія в Загребі. Наприкінці зустрічі Посол
України в РХ п. О. Левченко подарував меру хорватської столиці
м’яч про згадку на Євро-2012, до якого готується Україна. Мер
міста Загреба
Мілан Бандіч відзначив, що слідкує за подіями в Україні, а
найбільшим авторитетом для нього є українські спортсменибоксери брати Клички.
19 листопада у Хорватському Парламенті Голова Хорватського
Парламенту Лука Бебіч прийняв президента Світового Конґресу
Українців Евгена Чолія.
Зустріч Голови Хорватського Парламенту і президента
Світового Конґресу Українців відбулась за участю представників
Хорватського Парламенту і представників української меншини
Хорватії та Посла України в Хорватії.
У скаді української делегації були: голова Координації
української національної меншини в РХ Віктор Филима,
член Ради з питань національнах меншин РХ Лариса Углєшіч,
секретар Української громади РХ Марія Сімеунович-Семенюк
і головний редактор “Вісника української громади в Хорватії”
Оксана Мартинюк.
Президент Світового Конґресу Українців і Голова Хорватського
Парламенту обмінялися промовами. Розомова пройшла у
надзичайно дружній атмосфері. В першу чергу, президент СКУ
висловив співчуття всьому хорватському народові у зв’язку
з відзначенням Дня жертв міста Вуковар. Президент СКУ
Евген Чолій подякував керівництву держави за підтримку
та сприяння розвитку української національної меншини в
Хорватії. В ході зустрічі було обговорено важливе питання визнання Хорватією Голодомору 1932-33 рр. геноцидом проти
Зустріч з владикою Кріжевецької єпархії Н. Кекічем
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
15
Новини з діяльності української громади республіки хорватія
Офіційна зустріч у Хорватському Парламенті
українського народу. Президент СКУ виразив подяку голові
Хорватського Парламенту Лукі Бебічу за подання на розгляд
Парламенту цього питання. Також подякував Комітету ветеранів
війни Хорватського Парламенту за одностайне рішення про
визнання Голодомору геноцидом проти українського народу і
Хорватському світовому конґресу за підтримку та закликав усіх
парламентарів позитивно розглянути це питання.
Голова Хорватського Парламенту Лука Бебіч у своєму виступі
виразив особливу подяку українській меншині за участь у
Вітчизняній війні і внесок у боротьбі за незалежність Хорватії.
Голова групи міжпарламентських зв’язків з Україною в
Хорватському Парламенті пані Ґордана Собол відзначила, що в
останньому десятиріччі ведеться інтенсивна співпраця Хорватії
і України в усіх галузях, зокрема, господарствa та економіки.
Пані Гордана Собол підкреслила, що це широкий простір для
співпраці для обох країн.
Змістовною була зустріч президента СКУ і делегації української
громади Хорватії з головою Ради з питань національних меншин
Республіки Хорватія Александром Толнауером, котрий з радістю
Зустріч в Посольстві України в РХ
прийняв українську делегацію на чолі з президентом СКУ п.
Евгеном Чолієм. Александр Толнауер розповів про особливості,
успіхи та труднощі роботи державної структури, яка сприяє
розвитку національних менших у Хорватії. Евген Чолій, в
свою чергу, відзначив високий рівень роботи цієї організації і
підкрескив, що Рада за національні меншини в Хорватії своєю
організованістю і практичною діяльністю може бути прикладом
іншим країнам у світі.
Українська делегація на офіційній зустрічі з мером Загреба в міській раді
16
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
Президент СКУ Е. Чолій і голова Ради з питань національних меншин А. Толнауер
Евген Чолій подякував Уряду Республіки Хорватія і Раді з
питань національних меншин Республіки Хорватія, зокрема, п.
Александру Толнауеру за велику допомогу, всебічну підтримку
та сприяння збереженню в Хорватії української національної
ідентичності.
Президент СКУ звернувся до пана Александра Толнауера з
пропозицією підготувати меморандум про політику Хорватії
щодо національних меншин та провести практичні семінари
щодо існуючих європейських фондів на проекти національних
меншин.
Того ж дня в Загребі відбулася зустріч з представниками
української громади Словенії, в якій взяли участь керівники
Товариства українців Словенії “Карпати” – голова керівної
ради Славко Фігурик, його заступник Миколай Ерделі та
секретар Андрій Гевка. Вони ознайомили президента СКУ з
сучасним станом української діаспори в Словенії та обговорили
питання про поширення інформації про Голодомор, культурнопросвітницьку працю, фінансування різних проектів та про
приміщення для організації. Президент СКУ поінформував
Українська делегація на зустрічі з А. Толнауером
про діяльність СКУ та заохотив українців Словенії до ділової
співпраці.
Візит президента СКУ Евгена Чолія до Хорватії надихнув
членів Української громади РХ на подальшу плідну роботу в
збереженні національної ідентичності.
Оксана Мартинюк
NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE
Predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhen Čolij u Zagrebu
Predsjednik SKU E. Čolij prima poklon od gospođe A. Verhas
P
redsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhena Čolija u prijestolnici Hrvatske započeo je svoj posjet 18. studenog na Katedri za
ukrajinski jezik i književnost Filozofskog fakulteta u Zagrebu gdje
je predsjednik SKU-a sa predstojnikom katedre dr. Jevgenijem Paščenkom
i drugim predavačima razgovarao o pitanjima razvoja ukrajinistike i
izdavačke djelatnosti. Evhen Čolij održao je predavanje na katedri i
upoznao studente s djelatnošću i smjerinicama rada SKU-a. Zatim se
predsjednik SKU-a zajedno s predstavnicima ukrajinske dijaspore susreo
u Veleposlanstvu Ukrajine u Zagrebu s veleposlanikom Ukrajine u RH
Oleksandrom Levčenkom. Veleposlanik Ukrajine govorio je o suradnji diplomatskog predstavništva s ukrajinskom zajednicom u Hrvatskoj.
Razgovaralo se također i o odnosima između ukrajinskih vladinih struktura te SKU-a.
Zanimljiv je bio i susret E. Čolija s biskupom Križevačke eparhije Nikolom Kekićem za vrijeme kojeg se raspravljalo o posebnostima duhovnog i
društvenog života hrvatskih Ukrajinaca. Predsjednika SKU-a interesirala
su pitanja vjerskog i društvenog života Ukrajinaca u Hrvatskoj pa je prilikom sastanka zamolio biskupa za služenje misa na ukrajinskom jeziku
svake nedjelje u Zagrebu. Biskup je sa svoje strane upoznao predsjednika
SKU-a s radom grkokatoličke crkve svetog Ćirila i Metoda te istaknuo o
potrebi financijske podrške župi i naknade troškova popravka crkve.
Navečer se predsjednik SKU-a susreo s Ukrajincima Zagreba tijekom
kojeg ih je upoznao s djelatnošću i smjerinicama rada SKU-a, te saznao o
uspjesima i problemima društvenog života zagrebačkih Ukrajinaca.
Predsjednik SKU-a E. Čolij 19. studenog imao je sadržajne sastanke s
najvišim hrvatskim dužnosnicima i Zagreba, posebice s predsjednikom
Hrvatskog sabora Lukom Bebićem, gradonačelnikom Zagreba Milanom
Bandićem i predsjednikom Savjeta za nacionalne manjine Republike
Hrvatske Aleksandrom Tolnauerom uz sudjelovanje predstavnika ukrajinske manjine u Republici Hrvatskoj, člana Predsjedništva Europskog kongresa Ukajinaca Miroslava Hočaka i veleposlanika Ukrajine u Republici
Hrvatskoj Oleksandra Levčenka. U sastavu ukrajinskog izaslanstva su bili:
predsjednik Koordinacije ukrajinske nacionalne manjine u RH V. Filima,
članica Savjeta za nacionalne manjina RH L. Uglješić, tajnica UZRH M.
Semenjuk-Simeunović, predsjednik Ukrajinske zajednice Grada Zagreba
A. Pavlešen i glavna urednica „Vjesnika ukrajinske zajednice u Hrvatskoj“
O. Martinjuk. Sstanak s gradonačelnikom Grada Zagreba održan je na visokoj razini, a u gradskom poglavarstvu se raspravljalo ponajviše o važnim
pitanjima za daljnju djelatnost ukrajinske zajednice u Zagrebu.
Glavno pitanje koje je predsjednik SKU-a E. Čolij potaknuo za vrijeme
sastanka s gradonačelnikom glavnog grada Hrvatske bilo je pružanje prostora za djelatnost Ukrajinske zajednice Grada Zagreba. Gradonačelnik
Milan Bandić obećao je kako će u što je moguće skorije vrijeme riješiti to
pitanje.
Таkođer se razgovaralo o financijskoj potpori za nadoknadu troškova
vezanih za obnovu grkokatoličke crkve sv.Ćirila i Metoda u Zagrebu.
Na kraju sastanka veleposlanik Ukrajine u RH g. Oleksandr Levčenko
poklonio je gradonačelniku hrvatske prijestolnice loptu kao simbol nogometnog prvenstva Euro-2012 za održavanje kojeg se sprema Ukrajina.
Gradonačelnik Milan Bandić naglasio kako prati događaje u Ukrajini i
kako su mu najveći autoriteti ukrajinski sportaši, boksači braća Klyčko.
Predsjednika Svjetskog kongresa Ukrajinaca Evhena Čolija 19. studenog primio je u Hrvatskom saboru predsjednik Hrvatskog sabora Luka
Bebić. Sastanak Predsjednika Hrvatskog sabora i predsjednika Svjetskog
kongresa Ukrajinaca održao se uz sudjelovanje predstavnika Sabora,
ukrajinske manjine u Hrvatskoj te uz nazočnost veleposlanika Ukrajine
u Hrvatskoj.
U sastavu ukrajinskog izaslanstva bili su: predsjednik Koordinacije
ukrajinske nacionalne manjine u RH V. Filima, članica Savjeta za nacionalne manjine RH L. Uglješić, Tajnica Ukrajinske zajednice RH M.
Semenjuk-Simeunović, predsjednik Ukrajinske zajednice Grada Zagreba
A. Pavlešen i glavna urednica „Vjesnika ukrajinske zajednice u Hrvatskoj“
O. Martinjuk.
Predsjednik Hrvatskog sabora i predsjednik Svjetskog kongresa Ukrajinaca su se na početku obratili uvodnim govorima, a njihov se sastanak
odvijao u iznimno prijateljskoj atmosferi.
Predsjednik SKU-a Evhen Čolij u svom obraćanju izrazio je sućut cijelom hrvatskom narodu povodom obilježavanja Dana sjećanja na žrtve Vukovara. Predsjednik SKU-a zahvalio je vodstvu hrvatske države na podršci
i pomoći ukrajinskoj nacionalnij manjini u Hrvatskoj. Za vrijeme susreta
Predsjednik SKU-a izrazio je zahvalnost predsjedniku Hrvatskog sabora
Luki Bebiću za uvrštavanje pitanja priznavanja Holodomora 1932.-33. godine genocidom nad ukrajinskim narodom u Hrvatskom saboru. Također
je zahvalio Odboru za ratne veterane Hrvatskog sabora na jednoglasnoj
odluci o priznavanju Holodomora genocidom nad ukrajinskim narodom
te Hrvatskom svjetskom kongresu na podršci, pozvavši sve zastupnike
Hrvatskog sabora da donesu pozitivnu odluku.
Predsjednik Hrvatskog sabora Luka Bebić u svom obraćanju posebno je
istaknuo kako je Hrvatska zahvalna ukrajinskoj manjini, čiji su pripadnici
sudjelovali u Domovinskom ratu, boreći se za samostalnost Hrvatske.
Predsjednica međuparlamentarnog odbora za suradnju s Ukrajinom
Hrvatskog sabora Gordana Sabol naglasila je kako se u zadnjih deset
godina između Ukrajine i Hrvatske razvija intenzivna suradnja na svim
područjima, posebice u privredi i gospodarstvu navevši da to pruža široki
prostor za suradnju obiju zemalja.
Sadržajnim je bio sastanak predsjednika SKU-a i izaslanstva ukrajinske
zajednice u Hrvatskoj s predsjednikom Savjeta za nacionalne manjine Republike Hrvatske Aleksandrom Tolnauerom koji je sa zadovoljstvom primio ukrajinsko izaslanstvo na čelu sa predsjednikom SKU-a g. Evhenom
Čolijem. Аleksandar Tolnauer upoznao je o pojedinostima djelatnosti tog
tijela, uspjesima i poteškoćama u radu tijela koje podupire razvitak nacionalnih manjina u Hrvatskoj. Evhen Čolij je sa svoje strane pohvalio visoku
razinu rada i organizacije Savjeta te je naglasio kako oni mogu poslužiti
primjerom drugim državama u svijetu.
Evhen Čolij zahvalio je Vladi Republike Hrvatske i Savjetu za nacionalne manjine Republike Hrvatske, posebice godsodinu Aleksandru Tolnaueru, na velikoj pomoći, svestranoj podršci u procesu očuvanja u Hrvatskoj
ukrajinskog nacionalnog identiteta.
Predsjednik SKU-a obratio se predsjedniku Savjeta s prijedlogom o pripremi memoranduma glede politike Republike Hrvatske prema nacionalnim manjinama te o održavanju praktičnih seminara o postojećim europskim fondovima namjenjenim za projekte nacionalnih manjina.
Isti se dan u Zagrebu održao sastanak s predstavnicima ukrajinske zajednice iz Slovenije u kojem su sudjelovali predstavnici društva Ukrajinaca
Slovenije “Каrpаty” – predsjednik upravnog vijeća Slavko Figurek, njegov
zamjenik Nikolaj Erdelji i tajnik Andrij Hevka. Oni su upoznali predsjednika SKU-a sa sadašnjom situacijom u ukrajinske dijaspore u Sloveniji
te razgovarali o pitanjima širenja informacija o Holodomoru, kulturnoprosvjetnoj djelatnosti, financiranju različitih projekata te o prostoru za
djelatnost organizacije. Predsjednik SKU-a je sa svoje strane upoznao o
djelatnosti SKU-a pozvavši slovenske Ukrajince na zajedničku suradnju.
Posjet predsjednika SKU-a Evhena Čolija Hrvatskoj je dodatni motiv
članovima ukrajinske zajednice u Hrvatskoj u daljnjem radu usmjerenom
na očuvanju ukrajinskog nacionalog identiteta.
Prevela s ukrajinskog Marija Meleško
Susret s ukrajinskom zajednicom u Zagrebu
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
17
ГОЛОДОМОР - МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЖЕРТВАМИ
Ми не забули! Ми пам’ятаємо!
В
ся Україна й увесь світ 27 листопада вшанували пам’ять
мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Голодомор - це безпрецедентний злочин у світовій історії.
Тому що штучний голод був спрямований не лише на фізичне
знищення українців. Комуністичний режим прагнув позбавити
українську націю її ідентичності. Поставити знесилених голодом,
страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам’ять
народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених.
Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу.
Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім’я їй - Голодомор. Її суть геноцид.
У містах і селах Хорватії, де проживають українці
та діють українські культурно-просвітіні товариства,
вшановано пам’ять жертв Голодомору – геноциду 1932-1933
років в Україні.
ВУКОВАР
ОСІЄК
Українці Хорватії разом з Україною та українцями світу
схиляють голови у скорботі
18
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
holodomor - moralna obveza prema žrtvama
U
Mi nismo zaboravili! Mi pamtimo!
krajina i cijeli svijet 27. studenog odali su počast milijunima
žrtava Holodomora kao znak sjećanja na strahote izgladnjivanja ukrajinskog naroda od 1932. do 1933. godine.
Nametnuta glad je jedinstven slučaj u svjetskoj povijesti. Cilj Holodomora bila je ne samo smanjiti brojnost ukrajinskog naroda, nego
je komunistički režim težio uništiti i duh slobode ukrajinske nacije,
njen identitet i baciti na koljena Ukrajince izmučene glađu, strahom
i očajem, te iskorijeniti u njima čak i pomisao na slobodu i vlastitu
državu. Milijuni poginulih. Deseci milijuna nerođenih. Osakaćene
ljudske sudbine. Iscrpljena duša ukrajinskog naroda. Tragedija nezamislivih razmjera. Ime joj je - Holodomor. Njezin cilj - genocid.
U gradovima i selima Hrvatske, gdje žive Ukrajinci i djeluju
ukrajinska kulturno-prosvjetna društva, odana je počast u znak
sjećanja na žrtve Holodomora - genocida 1932. - 1933. godine u
Ukrajini.
СЛАВОНСЬКИЙ БРОД
КАНІЖА
Ukrajinci Hrvatske zajedno s Ukrajinom te Ukrajincima diljem svijeta saginju glave u žalosti
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
19
ГОЛОДОМОР - МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЖЕРТВАМИ
ЗАГРЕБ
ЛИПОВЛЯНИ
20
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
РІЄКА
holodomor - moralna obveza prema žrtvama
Holodomor - Sovjetski genocid u Ukrajini
U tekstu čin genocida nad Ukrajincima od strane boljševičke vlade opisuje i argumentira Raphael Lemkin - autor koncepcije genocida koja je postala temeljem svih suvremenih međunarodnih i nacionalnih pravnih akata.
M
asovno uništavanje naroda i
nacija koje je obilježilo kretanje Sovjetskog Saveza prema
Europi nije nova oznaka njegove ekspanzijske politike. To nije ni izum izmišljen
samo zato da bi se iz raznolikosti stvorila jednakost Poljaka, Mađara, baltičkih
naroda, Rumunja koji sada nestaju na
rubovima Sovjetskog imperija. Dapače,
to je dugotrajna karakteristika unutarnje politike Kremlja koja čini dovoljno
očit presedan iz doba carske Rusije i za
sadašnje poglavare. To je zaista nezaobilazan korak u procesu “ujedinjenja” koji
će, kako se nadaju sovjetske vođe, voditi
ka rađanju “sovjetskog čovjeka”, “sovjetskog naroda”. Da bi se taj cilj postigao,
da bi se taj jedinstveni narod stvorio,
lideri Kremlja s lakoćom uništavaju druge nacije i kulture koje su odavna naseljavale Istočnu Europu.
Ono o čemu želim govoriti vjerojatno
je klasični primjer sovjetskog genocida,
njegov najduži i najveći eksperiment
rusifikacije – uništavanje ukrajinskoga
naroda. Kao što sam prije govorio, to je
samo logičan produžetak takvih carskih
zločina kao što su utapljanje 10 tisuća
krimskih Tatara prema naredbi Ekaterine
Velike, masovna ubojstva “postrojba SS”
Ivana Groznog (Оpričnina), uništavanje
poljskih nacionalnih lidera i ukrajinskih
katolika od strane cara Nikolaja I, te niz
pogroma Židova - događaja koji su s vremena na vrijeme bacali mrlje na rusku povijest. Sve to imalo je odgovarajuće primjere i u Sovjetskom Savezu – uništavanje
stanovništva Ingermanlanda, Kozaka s
Dona i Kubana, republike krimskih Tatara, baltičkih naroda Litve, Estonije i
Latvije. U svakom slučaju bilo je to izraz
dugotrajne politike likvidacije neruskih
naroda putem odstranjivanja pojedinih
dijelova društva.
Ukrajina je dio jugoistočnog SSSRa, s površinom Francuske i Italije te
stanovništvom od otprilike 30 milijuna.
Ta ruska žitnica, osim zbog svog zemljopisnog položaja, postala je i strateški
ključ za kavkasku i iransku naftu, te vrata
prema cijelom arapskom svijetu. Na
sjeveru graniči s Rusijom. Dok Ukrajina
uspijeva očuvati jedinstvo naroda, dok
njezin narod i dalje sebe identificira kao
Ukrajince i dok ona teži nezavisnosti,
dotle predstavlja ozbiljnu prijetnju samoj
suštini sovjetizma. Apsolutno ne čudi što
su komunističke vođe pridavale najveće
značenje rusifikaciji ovog slobodoumnog
člana njihovog “Saveza republika” te su
ga odlučile iznova stvoriti po vlastitom
uzoru jedinstvenog ruskog naroda. Zato
jer Ukrajinac nije Rus i nije nikad bio.
Njegova kultura, temperament, njegov
jezik i njegova vjera - sve je drugačije.
Bez obzira na ovisnost o Moskvi, on odbija kolektivizaciju, prihvaćajući radije
progonstvo, čak i smrt. Zato je bilo
posebno važno “podesiti” Ukrajinca
prema Prokrustovom šablonu idealnog
sovjetskog čovjeka.
Ukrajina je posve drugačije reagirala
na rasna ubojstva odabranih dijelova,
zato se komunistička taktika razlikovala od njemačke antižidovske politike. Ukrajinski narod je previše velik
da bi ga se moglo u cijelosti uništiti.
Međutim, njegovo vjersko, intelektualno
i političko vodstvo, njegovi pojedinci i
ključni čimbenici u društvu nisu zaista
brojni, tako da se mogu lako likvidirati.
Upravo zato je sovjetska sjekira širokim
zamahom udarila upravo njih, koristeći
poznate metode masovnog ubojstva,
deportacije, prisilnog rada, emigracije i
izgladnjivanja.
Ta ofenziva postala je svestrana: cijeli
proces se ponavljao iznova i iznova,
kako bi se suprotstavljao novim valovima narodne pobune. Prvi udarac bio
je usmjeren na intelektualce kao mozak nacije da bi se paralizirao cijeli organizam. 1920., 1926. i ponovno, od
1930.–33. godine - učitelje, pisce, umjetnike, mislioce i političare ubijali su,
lišavali slobode ili deportirali. Kao što
piše časopis “Ukrainian Quarterly” u jesen 1948. godine, samo 1931. godine u
Sibir je poslano 51 713 intelektualaca.
Ista sudbina je zadesila najmanje 114
poznatih pjesnika, pisaca i umjetnika
– najistaknutijih lidera u kulturi nacije.
Prema približnim izračunima, u Zapadnoj Ukrajini, Zakarpattju i Bukovyni,
Rusi su brutalno uništili najmanje 75%
ukrajinskih intelektualaca i stručnjaka (u
istom izdanju, ljeto 1949).
Istovremeno s tim udarcem na intelektualce, trajala je i ofenziva na crkvu,
svećenike i visoke vjerske dostojanstvenike – “dušu” Ukrajine. Između 1926.
і 1932. godine likvidirana je Ukrajinska autokefalna pravoslavna crkva,
njezin mitropolit (Lypkivskyj) і 10 000
svećenika. 1945. godine, kada se u Zapadnoj Ukrajini uspostavila sovjetska
vlast, sličnu sudbinu doživjela je i Ukrajinska katolička crkva. Činjenica da
su joj pred likvidacijom ponudili da se
spoji sa Ruskim patrijarhatom u Moskvi
- političkim alatom Kremlja - potvrđuje
da je rusifikacija bio jedinstveni cilj takve
akcije.
11. travnja 1945. godine, dva tjedna prije konferencije u San Franciscu,
postrojbe NKVD-a opkolile su katedralu Sv. Jure u Ljvivu i uhitili mit-
ropolita Sljipoga, dva biskupa, dva
visoka crkvena dostojanstvenika i još
nekoliko svećenika. Sve studente gradskog sjemeništa potjerali su iz učilišta, a
njihove profesore su obavijestili kako je
Ukrajinska grkokatolička crkva prestala
postojati, njezin mitropolit je zatvoren, a
njegovo će mjesto zauzeti episkop kojega
će odrediti sovjetska vlast. Takve akcije
održane su u cijeloj Zapadnoj Ukrajini i
preko Curzonove linije u Poljskoj . Najmanje sedam biskupa zatvoreno je ili su
nestali bez traga. Na tom teritoriju nije
ostao slobodan nijedan biskup Ukrajinske katoličke crkve, a 500 svećenika
koji su izašli protestirati strijeljani su ili
zatvoreni. U cijelom kraju ubijeno je stotine svećenika i običnih ljudi, tisuće njih
poslani u logore na prisilan rad. Cijela
su sela ostala prazna. Za vrijeme deportiranja, obitelji su ciljano razdvajali:
roditelje su slali u Sibir, majke - na rad
u tvornicama cigle u Turkestanu, a djecu - u komunističke domove za “odgoj”.
Optužena zbog “zločina ukrajinstva”,
Crkva je bila proglašena organizacijom
koja šteti dobrobiti sovjetske države, a u
dosjeima sovjetskih tajnih službi njezini
članovi su se vodili kao potencijalni
“neprijatelji naroda”. U biti, izuzev 150
tisuća članova u Slovačkoj, Ukrajinska
katolička crkva bila je službeno uništena,
njezino najviše vodstvo zatvoreno, a
svećenstvo rastjerano i prognano.
Takvi napadi na “dušu naroda” imali
su i imat će ozbiljne posljedice na “mozak” Ukrajine, jer je značajan dio intelektualaca poticao iz svećeničkih obitelji,
a sami svećenici uživali su autoritet u
selima, dok su njihove žene bile na čelu
dobrotvornih organizacija. Monaški redovi vodili su škole i brinuli se za većinu
dobrotvornih organizacija.
Treći val sovjetske ofenzive bio je
usmjeren na poljoprivrednike – veliki
broj slobodnih seljaka - čuvara tradicija,
folklora i glazbe, jezika i književnosti,
nacionalnog duha Ukrajine. Protiv njih
je upotrijebljeno vjerojatno najstrašnije
oružje - izgladnjivanje. Tijekom 1932.
і 1933. godine, 5 milijuna Ukrajinaca
umrlo je od gladi. Takva je okrutnost
28. svibnja 1934. godine na 73. Kongresu [SAD] osuđena kao neljudska.
Bilo je pokušaja da se ovaj najbrutalniji
primjer sovjetskih zvjerstava prikaže kao
gospodarska politika vezana uz kolektivizaciju pšeničnih polja, dakle uz potrebu
za likvidacijom nezavisnih seljaka-zemljoposjednika. Međutim, velikih zemljoposjednika u Ukrajini je bilo vrlo malo.
Sovjetski pisac Kosior izjavio je u listu
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
21
holodomor - moralna obveza prema žrtvama
“Vijesti” od 2. prosinca 1933. godine:
“Ukrajinski nacionalizam - to je za nas
glavna opasnost”. I kako bi se taj nacionalizam iskorijenio, te se uspostavila užasna
jednakost sovjetske države, žrtvovano je
ukrajinsko seljaštvo. Metode korištene
u ovom dijelu plana, nisu se ograničeno
primjenjivale za jednu posebnu grupu.
Nastradali su svi – muškarci, žene, djeca.
Urod te godine bio je dovoljan da bi se
prehranili i ljudi, i stoka u Ukrajini, mada
je bio i nešto manji nego prethodne godine, što je vjerojatno prouzročila borba
za kolektivizaciju. Međutim, glad je bila
potrebna sovjetskom režimu, dakle, on
ga je stvorio “po narudžbi”, utvrđujući
izvanredno visoke kvote na žitarice kao
državni porez. Štoviše, na tisućama hektara pšenica nije ni bila skupljena, a urod
su ostavili da truli u poljima. Ostatak
ljetine pohranjen je u državnim hambarima dok vlada ne odluči kako će raspodijeliti žitarice. Veliki dio uroda te godine, tako važnog za Ukrajince, izvozio
se u inozemstvo radi dobivanja kredita.
Zbog gladi na selu, tisuće ljudi ostavilo je svoje domove i otišlo u gradove
prosjačiti hranu. Kad bi ih uhitili i poslali
nazad u sela, oni su ostavljali svoju djecu
u gradovima, nadajući se da će bar oni
uspjeti preživjeti. Samo u Harkivu ostavljeno je 18 tisuća djece. U selima veličine
preko tisuću stanovnika preživjela bi stotina; u drugima bi polovica ljudi nestala,
a svakodnevno bi poginulo 20–30 osoba. Kanibalizam je postao obična pojava.
Moskovski dopisnik novina “Christian Science Monitor”, William Henry
Chamberlin pisao je 1933. godine:
U toj apatiji i nevjerici komunisti su
uviđali sabotažu i kontrarevoluciju, te
bez sažaljenja, kao samozadovoljni idealisti, odlučili ne zaustavljati glad kako
bi na taj način “održali predavanje” seljacima. Pomoć kolhozima je pružena, ali
ne u dovoljnoj mjeri i toliko kasno da je
već poginulo puno ljudi. Slobodni seljaci
prepušteni su sudbini, a daleko veća razina mortaliteta među njima postala je
najsnažniji argument za pristupanje kolhozu.
Četvrti korak u tom procesu postala
je fragmentacija ukrajinskog naroda
putem naseljavanja tuđinaca u Ukrajini, te istovremenog raseljavanja Ukrajinaca po cijeloj Istočnoj Europi. Na taj
način uništeno je etničko jedinstvo, te
izmiješani narodi. Između 1920. і 1939.
godine udio Ukrajinaca u stanovništvu
Ukrajine smanjio se sa 80% do samo
63% . Kao posljedica gladi i progonstva, ukrajinsko stanovništvo smanjilo
se u apsolutnim brojkama sa 23,2 milijuna do 19,6 milijuna, dok se neukrajinsko stanovništvo povećalo za 5,6 milijuna. Ako se uzme u obzir da je nekada
Ukrajina imala najveću razinu prirasta
stanovništva u Europi - otprilike 800
22
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
tisuća ljudi godišnje - onda se može lako
uočiti da je ruska politika postigla svoj
cilj.
Takvi su bili temeljni koraci za sistematsko uništavanje ukrajinske nacije,
postupno njezino upijanje novom
sovjetskom nacijom. Valja napomenuti kako nije bilo pokušaja potpunog
uništavanja, kao što su Nijemci činili sa
Židovima. Ipak, ako sovjetski program
bude uspješan, ako će likvidacija intelektualaca, svećenika i seljaka biti uspješna,
Ukrajina će izginuti isto tako kao kad bi
se pobili svi Ukrajinci bez izuzetka, jer
će izgubiti taj dio naroda koji je čuvao
i razvijao njezinu kulturu, njezinu vjeru,
njezine sjedinjujuće ideje koje su joj pravile put i udisale dušu, dakle, napravili su
od nje naciju, a ne samo stanovništvo.
Nije se moglo proći i bez masovnih nepredviđenih ubojstava – samo
ona nisu bila sastavni dio plana, nego
slučajnost. Tisuće njih su pogubljeni, а
nebrojeni ljudi poslani su u sigurnu smrt,
u sibirske radne logore.
Grad Vinnycja može se nazvati ukrajinskim Dahau. U 91. grobu počivaju
tijela 9 432 žrtava sovjetske tiranije,
strijeljanih od strane NKVD-a 1937.
ili 1938. godine. Tijela su otprilike od
1937. godine na grobljima ležala između
nadgrobnih spomenika, u šumi i (kakva
strašna ironija!), pod plesnim podijem,
sve dok ih nisu našli Nijemci 1943. godine. O mnogima od tih žrtava sovjetska
vlada je izvješćivala da su poslani u Sibir.
Ukrajina ima također i svoje Lidice
– selo Zavadka , uništeno poljskim
pristašama Kremlja 1946. godine. Poljska Druga divizija jurišala je na ovaj teritorij tri puta, ubijajući muškarce, žene i
djecu, paleći kuće i oduzimajući stoku.
U drugom napadu “crveni” zapovjednik
izjavio je preživjelim stanovnicima:
Takva ista sudbina čeka svakoga tko će
odbiti otići u Ukrajinu. Zato naređujem
da u roku od tri dana ostavite selo, inače
ću sve poubijati! (Walter Dushnyk
“Death and Devastation on the Curzon
Line”).
Kad je selo bilo konačno preseljeno,
među 78 preživjelih stanovnika ostala
su samo četvorica muškaraca. U ožujku
iste godine, devet drugih ukrajinskih sela
zauzela je ista “crvena” postrojba i ta su
sela doživjela sličnu sudbinu.
Navedene su činjenice za Ukrajinu
uobičajena stvarnost. Plan koji je provodila tamo sovjetska vlada ponavljao
se, i nadalje se provodi. On je bitan dio
sovjetskog programa ekspanzije – brzog
puta prema izjednačavanju različitih
kultura i naroda koji čine sovjetski imperij. Neopisiva stradanja milijuna ljudi
nisu primorala sovjetsku vladu skrenuti s
tog puta. Čak ako ne bi postojao drugi
razlog, samo ta ljudska stradanja, mi bi
morali osuditi takav put prema jedinstvu kao zločinački. Ali to još nije sve.
To nije samo masovno ubojstvo. To je
genocid, uništavanje ne samo pojedinaca, nego cijele kulture i nacije. Čak ako
bi se moglo postići (uništavanje kultura
i nacija) bez stradanja, mi bi ipak bili
primorani da to osudimo, jer sve ono
što formira naciju – sličnost umova, jedinstvo ideja, jezika i običaja – jedan je
od naših najvažnijih sredstava za razvoj
civilizacije i prosperitet. Naravno, nacije
se slijevaju i stvaraju nove nacije (primjer
tog procesa je naša vlastita zemlja ), ali
takvo ujedinjenje odvija se putem usvajanja najviših vrijednosti koje posjeduje
svaka kultura. Upravo na taj način svijet napreduje. I upravo zato, osim vrlo
važnih problema ljudskih stradanja i
ljudskih prava, smatramo zločinačkim u
sovjetskim planovima pustošenje civilizacije i kulture, jer se sovjetsko jedinstvo
nacija temelji ne na slijevanju ideja i kultura, nego na potpunom uništavanju svih
kultura i ideja, izuzev jedne - sovjetske.
Raphael Lemkin
Kratka informacija
Raphael Lemkin je poljski Židov, pravnik
po struci, autor termina «genocid».
Preživio je Holokaust za vrijeme kojega je
izgubio 49 članova svoje obitelji i rodbine.
On je također i «otac» Konvencije UN-a
o spriječavanju i kažnjavanju zločina genocida. 1953. godine Raphael Lemkin nazvao
je Holodomor 1932.-1933. godine u Ukrajini genocidom protiv ukrajinskog naroda.
Dr. Lemkin karakterizirao je Holodomor
kao “klasičan primjer sovjetskog genocida,
njegov najdulji i najopsežniji eksperiment
rusifikacije, dakle uništavanja ukrajinskog
naroda”. Izlažući 1953. godine u New Yorku,
Lemkin je izjavio: «Dok Ukrajina održava
nacionalno jedinstvo, dok njezin narod
nastavlja sebe identificirati kao ukrajinski
narod i razmišljati o nezavisnosti, dotle ona
predstavlja ozbiljnu prijetnju samoj biti sovjetskog sustava. Zato nije iznenađujuće da je
za komunističke poglavare rusifikacija tog
samostalnog slobodoumnog člana njegovih
“saveza republika” imala posebno značenje te
da su ga odlučili preinačiti, prilagodivši svom
obrascu zajedničke ruske nacije». Duboka
analiza Lemkina jasno i precizno objašnjava
zašto je sovjetski režim osmislio i uzrokovao
u Ukrajini Holodomor kao genocid. A to su:
1.
uništavanje ukrajinske inteligencije – mozga i razuma nacije;
2. likvidacija Ukrajinske pravoslavne autokefalne crkve – “duše Ukrajine”;
3.izgladnjivanje
ukrajinskog
seljaštva kao sloja koji je akumulirao ukrajinski jezik, kulturu, tradicije i sl.;
4.
naseljavanje Ukrajine drugim etnosima u cilju radikalnih promjena sastava
stanovništva.
Roman Serbyn (Kanada) i
Serhij Hrabovs’kyj (Ukrajina)
radiosvoboda.org/
holodomor33.org.ua/
Pripremili Viktor Filima i Marija Meleško
З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У СВІТІ
Posjet predsjednika Vlade Kanade Stephena Harpera Ukrajini
Predsjednik Vlade Kanade Stephen Harper 25.-26. listopada 2010. godine boravio je u službenom posjetu Ukrajini.
U
sastavu izaslanstva na
čelu kojeg je bio kanadski
premijer Stephen Harper
bili su i predstavnici kanadskih
vlasti i ukrajinsko-kanadske zajednice, tri člana Parlamenta Kanade
ukrajinskog porijekla: James Bezan i Mark Varava iz Zastupničkog
doma i senator Raynell Andrejčuk, te također 10 predstavnika
ukrajinskih organizacija među kojima je predsjednik Svjetskog
kongresa Ukrajinaca (SKU) Evhen Čolij i članovi Vijeća direktora SKU-a, predsjednik Kongresa Ukrajinaca Kanade Pavlo
Grod i Zenon Potičnyj.
Tijekom ove godine Kongres Ukrajinaca Kanade kao jedna
od najjačih organizacija koje čine Svjetski kongres Ukrajinaca,
koji je već više od 70 godina glas ukrajinske zajednice Kanade,
skrenuo je pozornost kanadskoj vladi na trenutnu situaciju u
Ukrajini, posebice pogoršanje demokracije i ljudskih prava, te
je pozivao Kanadu na otvoreni dijalog s Ukrajinom u vezi s tim
pitanjima istodobno razvijajući čvrste međudržavne odnose.
Predsjednik SKU-a Evhen Čolij obratio se kanadskom
premijeru Stephenu Harperu da se za vrijeme službenog posjeta Ukrajini razmotri niz važnih pitanja koja zabrinjavaju Ukrajince u svijetu. Posebice je molio da se naglasi kako će Kanada i
nadalje podupirati jačanje demokracije u Ukrajini i njezin razvoj kao nezavisne države. Predsjednik SKU-a također je zamolio da se skrene pažnja na kršenje ljudskih prava i temeljnih
sloboda u Ukrajini, te uvođenje cenzure u medijima, kao i
na pitanje Holodomora 1932.-33. godine zločina genocida
nad ukrajinskim narodom. Svoj boravak u Ukrajini predsjednik Vlade Kanade počeo 25. listopada 2010. godine u Kyjivu
posjećivanjem mjesta koja su od značajne važnosti za ukrajinski narod. Posebice, posjetio je Memorijalni kompleks “Svijeća
sjećanja”, gdje je odao počasti žrtvama genocida nad ukrajinskim narodom, postavivši kraj skulpture “Djevojčica s klasjem”
lončić sa simboličnim aranžmanom od cvijeća i klasja, te je posjetio Nacionalni muzej “Memorijal sjećanja na žrtve Holodomora u Ukrajini”. Kanadski premijer Stephen Harper također
je položio vijence na Grob neznanog vojnika i kod Spomenika
žrtvama Babynog Jara. Zatim se održala službena ceremonija
sastanka predsjednika Vlade Kanade s Predsjednikom Ukrajine
za vrijeme koje su se uzajamno predstavili članovi izaslanstava
Kanade i Ukrajine. Nakon toga odražali su se pregovori lidera
dvaju država za vrijeme kojih je kanadski premijer Stephen
Harper naglasio kako Kanada aktivno surađuje s Ukrajinom od njezinog osamostaljenja kad je njezinu samostalnost
priznala prva na Zapadu. Tijekom pregovora razgovaralo se
i o pitanjima očuvanja u Ukrajini temeljnih vrijednosti slobode i demokracije te o razvoju trgovačkih odnosa između
Ukrajine i Kanade. Potpisan je Memorandum o uzajamnoj suradnji na području razmjene mladih, cilj kojeg je poboljšanje
mogućnosti putovanja i rada mladih. Na kraju je za vrijeme
konferencije za tisak kanadski premijer izjavio kako će Kanada
Kanadski premijer Stephen Harper kod Memorijala sjećanja na žrtve Holodomora
i nadalje podržavati Ukrajinu ukoliko će se ona pridržavati
principa mira, demokracije i slobode. Za vrijeme boravka u
Kyjivu kanadski premijer Stephen Harper također se sastao s
liderom opozicije, predsjednicom stranke “Bat’kivščyna” Julijom Tymošenko i razmjenio mišljenja o trenutnoj situaciji u
Ukrajini. Kanadski premijer je obećao da će Kanada nastaviti
podržavati razvoj demokracije u Ukrajini. 26. listopada 2010.
godine kanadski premijer Stephen Harper zajedno s izaslanstvom boravio je u Ljvivu, u Ukrajinskom katoličkom sveučilištu,
gdje se sastao sa njegovim rektorom o.Borysom Gudzjakom.
Premijer Stephen Harper održao je predavanje u kojem je
naglasio na posebnoj važnosti takvih vrijednosti kao što su
nezavisnost, sloboda, demokracija, ljudska prava i vladavina
zakona te je skrenuo pažnju na podržavanje od strane Kanade
razvoja demokratskih reformi u nezavisnoj Ukrajini. Kanadski
premijer se također dotaknuo i teme Holodomora naglasivši
kako je prije dvije godine Kanadski parlament donio zakon o
priznavanju Holodomora 1932.-33. godine zločinom genocida nad ukrajinskim narodom.
Nakon toga je kanadski premijer razgledao ekspoziciju Nacionalnog muzeja-memorijalnog kompleksa žrtvima okupacijskih režima “Tjurma na Lonc’koho” te se sastao sa njegovim
direktorom Ruslanom Zabilym. Za vrijeme boravka u muzeju
kanadski premijer Stephen Harper izrazio je svoju zabrinutost
time da zločinački komunistički režim još nije do kraja osuđen
kao što je bio fašistički te je informirao kako će prema inicijativi kanadskih Ukrajinaca i uz njegovu podršku u Kanadi otvoriti spomenik žrtvama komunističkih represija. Prema riječima
kanadskog premijera, svojim posjetima muzeju “Memorijal
sjećanja na žrtve Holodomora u Ukrajini” i muzeju “Tjurma
na Lonc’koho”, on je potvrdio podršku procesa obnove nacionalnog sjećanja i svladavanja totalitarne prošlosti u Ukrajini.
Kanadski premijer također je boravio u Arhikatedralnoj sabornoj crkvi Svetog Jura gdje se sastao sa vladikom Venedyktom (Aleksijčukom) te se spustio u kriptu crkve gdje se nalaze
posmrtni ostatci mitropolita Andreja Šeptyc’kog i Patrijarha
Ukrajinske grkokatoličke crkve Josyfa Sljipog. Na kraju boravka u Ukrajini kanadski premijer Stephen Harper je položio vijenac kod spomenika Tarasu Hryhorovyču Ševčenku u središtu
Ljviva.
Govoreći o rezultatima posjeta Ukrajini, predsjednik SKU
Evhen Čolij je izjavio: “Posjet Ukrajini predsjednika Vlade
Kanade Stephena Harpera bio je vrlo uspješan. On je potvrdio
da je Kanada stari i pouzdani partner Ukrajine na njezinom
putu prema uspostavi nezavisnosti te razvoju demokratskih
institucija”. Važno je da je premijer Kanade naglasio da je Holodomor 1932. - 33. godine bio zločim genocida nad ukrajinskim narodom, te da je također izrazio zabrinutosti zbog kršenja
ljudskih prava, temeljnih sloboda i cenzure u Ukrajini.
Prevela s ukrajinskog Marija Meleško
Iz ukrajinskih i kanadskih medija pripremio Viktor Filima
Kanadski premijer Stephen Harper odaje počast žrtvama genocida u Ukrajini
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
23
З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У СВІТІ
Казахстан
У
Свічка моління у Павлодарі
місті на Іртишу Павлодарі, починаючи
з 2000 року, активісти
місцевої української громади
щорічно у третю декаду
листопада
вшановують
пам’ять жертв невинно убієнних земляків в Україні під
час Голодомору 1932 – 1933 років. До акції долучаються
представники різних поколінь, ті, що були безпосередніми
очевидцями людського геноциду, і ті, хто знає сторінки цієї
страшної трагедії від своїх дідів та батьків, дорослі долучають
до цих акцій своїх дітей, котрі зобов’язанні знати криваві
історії своїх пращурів. Слідом за міжнародними акціями
2008, 2009 років “Незгасима свічка” та “Запали свічку”,
павлодарці включилися і у Міжнародну акцію поточного
року “Свічка моління”. Починаючи з 21 листопада у
світлиці Павлодарського товариства української культури
ім. Т. Шевченка було розгорнуто виставку матеріалів, котрі
розповідали про геноцид проти українського народу під
час спланованого на території його країни штучний голод.
27 листопада, у день міжнародної акції “Свічка моління”
з ранку задзвонили дзвони Павлодарської української
церкви святих Петра і Павла, сповіщаючи про скорботну
пам’ять жертв Голодомору в Україні. Настоятель храму о.
Ярослав Головчук відслужив Божу літургію і панахиду за
усопших та разом із прихожанами помолився за спасіння
душ загиблих. Учасники акції запалили свічки моління
у своїх помешканнях, поставивши їх на вікно. Своїми
вогниками свічки створювали умовний ланцюг скорботи,
сигналізуючи про це полум’ям свічки, передаючи цей
символічний сигнал від будинку до будинку, від родини до
родини, де мешкають свідомі люди, люди доброї волі, не
байдужі до свого минулого і сьогодення.
Михайло Голованчук
Відійшов у вічність великий учений і щирий друг України Олександр Флакер
Н
а світанку, 25.X.2010,
відійшов у вічність
великий учений і
щирий друг України, людина
високого
благородства,
рідкісної ерудиції, в науці
вимоглива до себе й до
інших, академік Олександр
Флакер / Flaker, Aleksandar (24.VII. 1924, Bialystok,
Польща — 25.Х.2010, Zagreb) - видатний хорватський
філолог-славіст,
один
з
провідних славістів у Європі
і світі, літературознавець
(теорія
та
історія
літератури,
порівняльне
вивчення літератур, в першу чергу слов’янських,
співвідношення літератури й мистецтва, зокрема живопису,
інтеркультуральність), перекладач, есеїст, з 1975-го р академік
ХАЗУ (Хорватська академія наук і мистецтв). Словенської
АН та почесний член Угорської АН; багаторічний
завкафедри російської літератури філософського факультету
Загребського університету і директор Інституту літератури,
один із засновників Загребської стилістичної школи,
організатор (понад 30 років) щорічних Міжнародних
симпозіумів (Флакерівських), на які приїздять учені з різних
континентів, головний редактор 9-томного Понятійника
російського авангарду (Pojmovnik ruske avangarde), 6-томного
Загребського понятійника культури XX cm. (Zagrebački pojmovnik kulture XX. st.) та ін., укладач численних антологій
і збірників, викладач провідних університетів Європи й
Америки, який публікувався в Хорватії та за її межами, багато
перекладав, особливо з російської й української мов.
Олександр Флакер - знавець германських, романських
і майже всіх слов’янських мов, автор біля 1000 вагомих
наукових праць, більшість з яких завдяки його теоретичним
постулатам,
власним
методологічним
прийомам,
нетрадиційним підходам і висновкам відкрила нові напрямки
і стала дороговказом у науці (Стилі і епохи / Stilovi і razdoblja,
1964 (у спiвавт. зі 3. Шкребом), Російські класики XIX cm. /
Ruski klasici XIX. st,1965. Літературні порівняння / Književne
poredbe,1965, Стильові формації / Stilske formacije,1976.
Поетика заперечування / Poetika osporavanja, 1982, Проза
в джинсах /Proza u trapericama, 1983, Російський авангард /
Ruska avangarda. 1984, Номади краси /Nomadi ljepote. 1988,
Вибрані твори / Izabrana djela, 1987, Слово, картина, місто /
Riječ, slika, grad. 1995, Літературні ведути / Književne vedute.
1999 (у цій книзі, подарованій Р. Тростинській, знаходиться
його власноручний запис: Dragoj Raisi, s isprikom što nema ki-
24
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
jevske, a kamoli harkivske vedute. Bit će! На жаль, уже не буде
...), Живописная литература u литературная живопись. 2008,
Autotopografija І. 2009. Riječ, slika, grad, rat. 2009, Autotopografija II. 2010 та багато ін).
Значне місце в працях О. Флакера, поряд з хорватською,
російською та іншими літературами, відведено і українській.
Від статті Taras Sevčenko - borac і revolucionar (1950. ж. Izvor), яка дала новий поштовх для осмислення творчості
Шевченка в колишній Югославії, він не тільки пропагує укр.
літ. і мову, а й відстоює їх самобутність, так, саме в 1964-му
р., коли в Україні почалися політичні процеси, проф. О.
Флакер і проф. А. Менац добилися відкриття лекторату
україністики на філософському факультеті Загребського
університету, на Міжнародному конгресі славістів у Києві О.
Флакер свою доповідь присвятив творчості Б.-І Антонича,
тоді забороненого (опублікована в енциклопедії Zapadna
duhovna lirika (1970). а до лексиконів Strani pisci (1961,
1968) вніс 14 укр. письменників; у книгах Leksikon stranih
pisaca (2001) і Leksikon svjetske književnosti (2005) завдяки
О. Флакеру і Р. Тростинській вміщено відповідно 42 / 43
українські письменники; добре представлена Флакером
українська література у 8-томній ециклопедії (Opća enciklopedija, 1977-1982), а особливо широко — Р. Тростинською (150
письменників) — у 11-томній енциклопедії (Hrvatska enciklopedija, 1999 - 2009-й рр.).
Велика подяка Олександру Флакеру і за те, що такі пам’ятки
давньоруської літератури, як Повість временних літ, Слово
о полку Ігоревім та ін., які традиційно пов’язували лише з
російською літературою, він визначив, в першу чергу, як
українські, а потім білоруські, російські (це вже зафіксував і
Leksikon svjetske književnosti / Djela (2004)). що був одним з
рецензентів Програми української мови і літератури (1996)
для відкриття відділення Україніситки. Праці Ukrajinska
književnost u Hrvatskoj: bilješke uz građu iz XIX. st. (1970). Iz
hrvatsko-ukrajinske bilježnice: bilješke s puta (1980), Od Taljige
do Velikog putovanja (1982), О Мукоlі Hvyljovom i ukrajinskoj avangardi (1997) та багато ін., переклади окремих творів
і підбірки поезій Л. Костенко, І. Драча, М Вінграновського,
В. Коротича. Р. Лубківського, Є. Плужннка, В. Сосюри,
прози В. Шевчука, В. Дрозда, О. Гончара та ін. друкувалися
в найпопулярніших журналах (Mogućnosti. Književna smotra
та ін.), знайомили хорватів з Україною, її культурою, народом,
його історією і вічним прагненням до свободи.
Україна академіка О. Флакера нагородила орденом, а в
серцях людей залишиться
вдячність.
Дорогий професоре! Низький Вам уклін до землі і вічна
Вам пам’ять...
З глибоким болем Раїса Тростинська
ВІСТІ З УКРАЇНИ
Slavek i Slavko - maskote EURA 2012. godine
S
lavek i Slavko službena su imena blizanaca-maskota
Europskog nogometnog prvenstva 2012. godine.
Maskote Europskog nogometnog prvenstva, koje
će se održati u Poljskoj i Ukrajini 2012. godine, zvat će
se Slavek i Slavko, odlučila je publika putem UEFA-ine
službene internetske stranice.
U dvotjednoj anketi koju je provela UEFA sudjelovalo
je ukupno 39.233 glasača, a imena Slavek i Slavko dobila
su uvjerljivo najviše glasova.
Rezultati glasovanja bili su objavljeni 4. prosinca u Kyjivu. Imena Slavek i Slavko dobila su 56% glasova. Ostala
imena koja su bila u konkurenciji su Siemko i Strimko
(29% glasova) i Klemek i Ladko (15% glasova). Slavek i
Slavko su tako naslijedili su blizance Triksa i Fliksa, maskote EURA 2008. održanog u Austriji i Švicarskoj. Javnost je upoznala blizance 16. studenog u Varšavi, nakon
čega su maskote krenule na turneju po gradovima koji će
biti domaćini Europskog nogometnog prvenstva 2012.
godine.
Lidija Sturko
Українські козаки зустрілися з королівською родиною Великобританії
королівську гвардію її високості до нас на День
Незалежності”. Олег Юрчишин, керівник кінного
театру “Українські козаки” доповнив: “В черговий
раз показали і нагадали Європі, хто такі є українські
козаки. Думаю, що ми з честю презентували наше
козацтво”.
Окрім українських лицарів у традиційних різдвяних
лондонських показових виступах лицарів взяли участь
ще шість команд: кавалерія Великобританії та кілька
команд з північних країн.
Довідка: Королівський Турнір - найбільше світове
шоу військових сил Великобританії, яке проводилось
щороку з 1880 по 1999. В останні роки свого існування
метою турніру був благодійний збір коштів на збройні
сили Великобританії. З 1880 року турнір являв собою
Українські козаки напередодні новорічних свят під змагання між офіцерами Британської армії. Пізніше в
керівництвом отамана Олега Юрчишина виступали турнірі взяли участь війська королівського військового
спільно із Королівською кінною гвардією перед флоту та королівських повітряних сил. Патронували
королівською родиною Великобританії на лицарських турнір Принц Уельський, Герцог Коннауту, Герцог
показових виступах.
Кембриджський та Принц Едвард Сакс-Веймару.
країнські козаки повернулися з під стін “Українські козаки” під орудою Олега Юрчишина
Букингемського палацу в Лондоні. Вони познайомились та завоювали прихильність королеви
отримали кубок, грамоту та визнання на Великобританії Єлизавети ІІ.
Міжнародному кінному шоу “Олімпія”. Українські
Підготувала Оксана Мартинюк
козаки вп’яте продемонстрували свою каскадерську
майстерність перед членами королівської родини
Великої Британії.
Не кожному нашому новобагатьку випадає така
велика можливість, як дісталася нашим козакам, які
зустрічалися з королівською родиною Великобританії,
де вони спільно із гвардією її королівської величності
презентували Україну. Десять козаків із Києва
виступали спільно з Королівською Кінною гвардією.
Колег з Альбіону запросили виступити в Києві
наступного року. Костянтин Олійник, директор
центру народознавства “Мамаєва слобода” сказав:
“Наш прапор уже 12 років підряд майорить під
стінами Букингемського палацу. А королівський
прапор Англії ще не був у нас в Києві. Ми чекаємо
У
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
25
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ
Міжнародна конференція у Вуковарі
“Європейський союз - великий світовий проект”
Члени УКПТ ім. Івана Франка були учасниками програми Міжнародної конференції
Представником від української громади на міжнародній конференції у Вуковарі
була пані Лариса Углєшіч
У
Вуковарі з 29 по 31 жовтня 2010 року відбулася
міжнародна конференція під назвою “Європейський
союз – великий світовий проект”, Хорватія і Сербія на
шляху до ЄС. Конференцію організував Європейський дім
Вуковар у співпраці з ЕУНЕТом- верховною організацією
європейського дому, Міністерство внутрішніх справ
РХ, Національні установи за розвиток громадянських
товариств Вуковарсько-Сріємської області, Австрійський
культурний форум Загреб і місто Вуковар.
На конференції були присутні представники з дев’яти
європейських країн: Данії, Голландії, Бельгії, Німеччини,
Австрії, Франції, Словенії, Македонії, Сербії та Хорватії.
На конференції представником від Української громади
Хорватії була член Ради з питань національних меншин в
Республіці Хорватія проф. Лариса Углєшич.
У ході конференції були зачитані доповіді державного
секретаря відділу за європейські інтеграції магістра А.
Пленковича, завідуючого Установи за товариства в РХ
др. І. Відачака, завідуючої відділу за європейські інтеграції
та Інституту міжнародних відносин др. В.Самарджія,
постійного представника ЕУНЕТ Т. Хецкеберга та
директора Центра наукової освіти дорослих Університета
УЛМ К. Стаделхофер.
У доповідях було наголошено на необхідності розвитку
співпраці між європейськими народами, зокрема, з
сусідніми державами. У тому напрямку проходила і панельдискусія під назвою “Велика політика і малі кроки”перспектива хорватсько- сербських взаємин.
На основі доповідей та дискусій зроблені загальні
висновки, які виражають думку про те, що існує добра
перспектива відновлення діалогу та розвитку відносин з
усіма сусідніми державами. Вуковарська декларація була
вислана Європейському парламенту.
Учасники конференції поклали вінки біля пам’ятників,
вшанувавши пам’ять загиблим у Вітчизняній війні. А
також ознайомилися з найважливішою інформацією про
культурну спадщину, демографічну картину та господарські
можливості міста Вуковар.
Інформативна частина програми була підкріплена
культурними подіями, які підготували Хорватській дім,
музична школа та представники національних меншини
міста.
Українську меншину представили члени Українського
культурно-просвітнього товариства ім. Івана Франка,
активна діяльність якого широко відома в місті Вуковар.
Члени українського товариства підготували чудовий стенд,
на якому продемонстрували багатство народної творчості
та національної кухні, а яскравий та колоритний одяг і
українська народна пісня не залишили байдужим нікого з
учасників конференції.
Проведення таких заходів має важливе значення, адже
вони доказують, що Європейському Союзу важливі не
тільки такі теми, як господарство, але і соціальне становище
та мислення громадян.
Тетяна Рамач
Стенд УКПТ ім. Івана Франка
KPDU “Karpati” na manifestaciji “Večer kulture” u Sračincu
V
eć tradicionalno, u predbožićno vrijeme, članice udruge
žena “Preslica” iz Sračinca nedaleko Varaždina, organizirale su izložbu božićnih ručnih radova, a u sklopu
izložbe organizirale i kulturno umjetnički program. Na manifestaciju su s prigodnim programom pozvana folklorna društva
iz Lipovljana. Manifestaciju su otvorili plesači iz Varaždina, da
bi se u prvom zabavnom dijelu predstavili mješoviti pjevački
zbor „Lira“, Kulturno-umjetničko društvo „Lipa“, Kulturnoprosvjetno društvo Ukrajinaca „Karpati“ (plesna skupina), te
Češka beseda i „Iskrice“.
U drugom dijelu, u izvedbi “Češke besede”, pjevačke skupine
Ukrajinaca „Karpati“ i mješovitog pjevačkog zbora „Lira“uz
pratnju tamburaša „Lipe“, otpjevano je nekoliko prigodnih
božićnih duhovnih pjesama. Po završetku manifestacije svi su
izvođači programa zajednički otpjevali božićnu pjesmu „Radujte se narodi“.
Ivan Semenjuk
26
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
Djelatnost naših društava
КПТУ “Карпати” були учасниками вечора національних меншин у Бєловарі
Ганна Головчук біля українського стенду
З
а організацією “Чеське беседе” із Бєловара та за
підтримки міста Бєловар і Бєловарсько-білогорської
області вже вчетверте у Бєловарі відбувся вечір
національних меншин. Маніфестація переросла в
традиційну і кожного року в святковій програмі беруть
участь більше учасників. Цього року програма маніфестації
була дуже різноманітною: кожне товариство показало
успішний результат своєї праці в плеканні національного
багатства.
Українську національну меншину на маніфестації
представили члени КПТУ “Карпати” з Липовлян.
Серед багатьох поважних гостей та привітних господарів,
присутніх привітали мер міста Бєловар пан Антун
Корошец та депутат Хорватського парламенту за чеську і
словацьку національні меншини в РХ пані Зденка Чухніл.
Перед святковою програмою кожна національна
меншина на своєму стенді підготувала виставку
національної кухні. Багатство української національної
кухні представили і члени КПТУ “Карпати” з Липовлян.
Відкриття маніфестації цього року було по-особливому
урочистим: від кожної меншини вийшли на сцену по два
учасники, тримаючи в руках свій національний прапор,
вони привітали присутніх кожен своєю мовою.
Порядок виступів товариств цього року був складений в
алфавітному порядку.
У програмі взяли участь такі національні меншини:
албанська з Бєловара, боснійська із Загреба, чеська з
Бєловара, угорська із Белог Манастіра, македонська з
Осієка, циганська з Дарди, вперше брала участь російська
національна меншина із Чаковца, словацька з Єлісавца,
сербська із Дарувара, українську національну меншину
на високому рівні представили члени КПТУ “Карпати” з
Липовлян двома піснями та атрактивним танцем “Гопаком”,
який був нагороджений найбільшими оплесками.
Завершальним був виступ єврейської національної
меншини із Загреба, яка представила глядачам виставу “На
початку... коли Дух Божий витав над водами”.
Прекрасні виступи всіх національних меншин ще раз
довели, що різноманітність – це велике багатство.
Іван Семенюк
Танцювальна група КПТУ “Карпати”, Липовляни
Хор КПТУ “Карпати”, Липовляни
UKPD „Ukrajina“ i ove godine na brodskom Katarinskom sajmu
„hopaka“.
UKPD „Ukrajina“, koje ove godine navršava 31 godinu svoga plodnog i uspješnog djelovanja, nastoji što više sudjelovati u
raznim kulturnim programima i manifestacijama, kako u zemlji tako i inozemstvu, a posebno u Brodsko-posavskoj županiji i
Gradu Slavonskom Brodu. Njegujući tekovine bogate ukrajinske kulture, folklora, pjesama i običaja, kroz rad Folklorne sekcije, Mješovitog pjevačkog zbora, Dječjeg orkestra i Plesne skupine, a od nedavno i Likovne sekcije, Društvo postiže zapažene
rezultate i daje veliki doprinos multikulturalnosti i bogatstvu
zajedničkog življenja na ovim našim prostorima.
Zbor UKPD “Ukrajina”, Slavonski Brod
Jesenka Miškiv
U
krajinsko kulturno-prosvjetno društvo „Ukrajina“
iz Slavonskog Broda i ove godine je sudjelovalo na
tradicionalnom 15. Katarinskom sajmu obrtništva,
malog i srednjeg poduzetništva, koji se održavao u Sportskoj dvorani Vijuš, od 25. do 28. studenoga 2010. godine. U
okviru kulturno-zabavnog programa Sajma, u nedjelju, 28.
studenoga, Društvo je izvelo svoj program u trajanju više od
pola sata. Nastupao je Mješoviti pjevački zbor, Plesna skupina i
Folklorna sekcija. Publika je oduševljeno pratila ovaj program
i nagradila izvođače burnim aplauzom. Najbolju točku dala
je Folklorna sekcija s vrlo uspješnim izvođenjem atraktivnog
Plesna skupina UKPD “Ukrajina”, Slavonski Brod
Вісник грудень/prosinac 2010.
Vjesnik
27
ЗАКЛАДАННЯ ФУНДАМЕНТУ УКРАЇНСЬКОГО ДОМУ У ВУКОВАРІ 16 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ
POLAGANJE KAMENA TEMELJCA UKRAJINSKOG DOMA U VUKOVARU 16. STUDENOG 2010. GODINE

Свобода, виборена кров`ю

Vjesnik 13.