ВІСНИК
VJESNIK
ISSN 1847-327X
української громади в Хорватії
ukrajinske zajednice u Hrvatskoj
Вуковар, жовтень 2010 – номер 9
Vukovar, listopad 2010 – broj 9
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
1
Українська громада Республіки Хорватія
ЗМІСТ
НОВИНИ - NOVOSTI
4
5
5
6
6
Звіт Світовому Конгресу Українців про роботу Української громади РХ. Іван Семенюк
Україна хоче більш тісних контактів з Хорватією. Посольство України в Республіці Хорватія
Obilježavanje Dana sjećanja na žrtvu Vukovara. Свобода, виборена кров’ю. Оксана Мартинюк
Вийшла у світ книга заслуженого журналіста України Олександра Карпенка “Українці - від моря до моря”. Оксана Мартинюк
Izašla je knjiga uvaženog ukrajinskog novinara Oleksandra Karpenka “Ukrajinci - od mora do mora”. Lidija Sturko
7
7
8
8
Lipik i Drohobyč postali gradovi prijatelji. lipik.hr
Učili, uživali na Hvaru i dobili diplome. Mirko Crnčević
“А сорочка мамина – біла, біла...”. Золтан Ленд’єл
„Mamina je košulja – bijela, bijela…“. Paulina Mišura
ЗМІ ПРО НАШУ ДІЯЛЬНІСТЬ - MEDIJI O NAŠOJ DJELATNOSTI
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ - DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA
9
Візит українців із Польщі до Хорватії. Тетяна Рамач
11
Dani ukrajinske kulture u Zagrebu. Irena Nagy Jurista
11
U Kaniži osnovana sekcija vezilja. Mirjana Has
12
Večer pjesme i plesa Ukrajinaca u Lipovljanima. Ivan Semenjuk
12Peremyšlj. Ivan Semenjuk
15
IX українська міжнародна маніфестація дитячої творчості в Славонському Броді. Тетяна Рамач
17
Ukrajinski dom u Vukovaru. Marija Semenjuk Simeunović
17
Український будинок у Вуковарі. Оксана Мартинюк
18
Вуковарський eтноярмарок. Тетяна Рамач
18
Ljeto u Vukovaru. Marija Semenjuk Simeunović
19
Розвиток презентації української культури в Рієці. Ольга Камінська
ЦЕРКВА - НАШ ГОЛОВНИЙ ОСЕРЕДОК
20
20
Папа в часі візиту до Хорватії проголосить нового святого Католицької Церкви. christusimperat.org/uk/
100. godišnjica osnutka Ukrajinske grkokatoličke župe “Hrysta Carja” u Banja Luci. Marusja Jurista
ГОЛОДОМОР - МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЖЕРТВАМИ
21
21
21
Не даймо згасити свічку, запалену в пам’ять про жертви Голодомору 1932-33 рр. в Україні. Стефан Романів
Ukrajina Pamti – Svijet priznaje! Marija Meleško
Україна Пам’ятає - Cвіт Визнає! Стефан Романів
ВІСТІ З УКРАЇНИ - VІJESTI IZ UKRAJINE
22
23
23
24
24
24
Акції протесту проти законопроекту “Про мови” в Україні. Віктор Филима
Україна - переможець Всесвітньої шахової Олімпіади в Ханти-Мансійську! Євген Пащенко
Ukrajina - pobjednik Svjetske šahovske olimpijade u Hanti-Mansijsku! Lidija Sturko
Ukrajinski boksač Vitalij Klyčko obranio naslov svjetskog prvaka u teškoj kategoriji. Oksana Martinjuk
В Україні почнуть випускати нову модель “Запорожця”. Віктор Филима
U Ukrajini počinje proizvodnja novog modela „Zaporožca“. Lidija Sturko
З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У СВІТІ
25
25
25
25
Українська діаспора у США
Союз Українців у Великій Британії
IV Форум української діаспори в Греції
Українська молодь в Португалії. Віктор Филима
POVIJESNE LIČNOSTI UKRAJINE
26
Gogolj, ili, Ukrajinac u Rusiji. Jevgenij Paščenko
Na naslovnoj stranici:
Spomenik žrtvama za slobodnu Hrvatsku u Vukovaru
Izdavač: Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske
Видавець: Українська громада Республіки Хорватія
Stjepana Supanca 18, 32 000 Vukovar
Tel/Fax: 032/ 493-224
e-mail: [email protected]
MB: 2331748
Žiro račun u Hypo Alpe-Adria banci: 2500009-1102188395
Redakcija Vjesnika: Opatijska 57, 31 000 Osijek
Tel: 031/ 563 401
e-mail: [email protected]
ISSN 1847-327X
“Vjesnik” je dvomjesečnik, izlazi šest puta godišnje
Naklada: 650 primjeraka
Tisak: Grafika d.o.o, Strossmayerova 295, 31 000 Osijek
За видавця: Іван Семенюк
Za izdavača: Ivan Semenjuk
Головний редактор: Оксана Мартинюк
Glavni urednik: Oksana Martinjuk
Редакція: Марія Семенюк, Борис Гралюк, Михайло Семенюк,
Остап Филима, Микола Застрижний, Марія Мелешко, Єсенка
Миськів, Міхаела Волпе і Лідія Хас
Redakcija: Marija Semenjuk, Boris Graljuk, Mihajlo Semenjuk, Ostap Filima,
Nikola Zastrižni, Marija Meleško, Jesenka Miškiv, Mihaela Volpe i Lidija Has
Лектор хорватської мови: Нівес Романєк
Lektor hrvatskog jezika: Nives Romanjek
Дизайн та комп’ютерна верстка: Назар Стурко
Dizajn i kompjuterski prijelom: Nazar Sturko
Vjesnik ukrajinske zajednice u Hrvatskoj izlazi uz financijsku potporu Savjeta za nacionalne manjine RH
НОВИНИ
Звіт Світовому Конгресу Українців про роботу Української громади РХ за період
від 22 серпня 2009 року до 30 червня 2010 року
Іван Семенюк, голова Української
громади Республіки Хорватія
Скорочено
Українська
громада
Республіки
Хорватія як центральна громадська
організація української національної
меншини в РХ з фінансовою підтримкою
Ради з питань національних меншин
Республіки Хорватія у 2009 та 2010
роках успішно виконувала заплановані
програми.
Інформування. УГРХ намагається
вчасно інформувати всіх представників
української національної меншини в
Хорватії, а також хорватську громадськість
та українців у Європі й світі. Завдяки Раді
з питань національних меншин РХ УГРХ
у відповідному періоді успішно видала 7
номерів “Вісника української громади в
Хорватії” тиражем в 450 примірників.
У Вуковарі 4-5 липня 2010 року
відбулася ІІІ Центральна маніфестація
українців у Хорватії, на якій були присутні
високі гості з Хорватії та інших країн,
серед них голова ЕКУ Ярослава Хортяні,
представники Посольства України в РХ,
представники міської влади, Координації
української національної меншини в РХ,
Ради з питань національних меншин та
інші.
Діяльність. УГРХ і Координація
української національної меншини в
РХ продовжують активно діяти щодо
процесу визнання Голодомору актом
геноциду проти українського народу в
Хорватському парламенті.
У травні 2009 року УГРХ і Координація
української національної меншини в РХ
у співпраці з Посольством України в РХ
та греко-католицькими парафіями через
свої культурно-просвітні товариства
організували в усіх осередках відзначення
Дня пам’яті жертв політичних репресій в
Україні.
УГРХ і Координація української
національної меншини в РХ організували
літню школу вивчення української мови
та плекання культури для 112 учнів на
Адріатичному морі.
У Вуковарі 27 вересня 2009 року
відбулося ініціативне робоче засідання
4
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
представників української національної
меншини Хорватії і Сербії, на якому
були розглянуті питання налагодження
міжрегіональної співпраці та спільної
діяльності українців у регіоні.
У Славонському Броді 24 жовтня за
ініціативою Української громади РХ
відбулася Міжрегіональна конференція
українців
передових
українських
організацій, асоціацій та товариств з
Хорватії, Сербії, БіГ, Словенії з метою
збереження української мови, культури
та традицій українського народу на цих
просторах.
Від 23 до 28 жовтня 2009 р. УГРХ
організувала
прийом
журналіста
багатотиражного
друкованого
та
електорнного видання “Сільські вісті”
Олександра Карпенка з метою підготовки
репортажу для засобів масової інформації
про Українську громаду в Хорватії.
Видавництво. Видані книги: “Рідна
мова”, підручник для дітей молодшого
шкільного віку, автори Оксана Мартинюк,
Валентина Падурська, книга “100-річчя
української греко католицької парафії в
Липповлянах”, aвтор Борис Гралюк, книга
“Наше століття”, aвтор о. Микола Ступ’як.
Культурна діяльність та маніфестаії.
У вересні 2009 р. за організацією УГРХ і
УКПТ “Карпати” з Липовлян проведений
традиційний вечір українського танцю й
пісні в рамках відзначення 100-ої річниці
греко-католицької парафії в Липовлянах.
Відкрита пам’ятна дошка на стіні церкви,
яку благословив Владика Кріжевський
Нікола Кекич.
24 жовтня УГРХ і УКПТ “Україна”
зі Славонського Броду організували 8
Міжнародний огляд дитячої творчості
українців у Хорватії. В програмі
маніфестації взяли учатсь товариства
Української громади РХ та товариства з-за
кордону. Присутні були представники з
Посольства України в РХ, Ради з питань
національних меншин РХ, Хорватського
парламенту та інші високі гості.
7 листопада 2009 р. УКПТ ім. Тараса
Шевченка з Каніжи провело гуманітарний
концерт під назвою “Допомога Елізабеті”.
5 -6 грудня 2009 р. всі українські
культурно-просвітні товариства УГРХ
відзначили в своїх осередках день св.
Миколая: виступили дитячі колективи з
віршами та піснями на відповідну тему, за
що були нагороджені подарунками.
Напередодні різдвяних свят усі
товариства УГРХ провели тематичні
концерти з колядками та вертепами. В
Липовлянах відзначений Святий вечір
з народними українськими традиціями,
який супроводжували телевізійні камери
знімальної групи відомої хорватської
телепередачі “Призма” про діяльність
національних меншин в Хорватії.
31 жовтня 2009 р. УГРХ спільно з
представниками
національної
Ради
української
національної
меншини
Сербії провели урочисту церемонію
покладанням вінків до пам’ятника
загиблим українським воїнам ІІІ
Українського фронту, які загинули в
листопаді 1994 р. в Батіні в боротьбі
проти фашистських загарбників.
16 листопада 2009 р. представники
УГРХ з представниками і Радою
української
національної
меншини
Вуковарсько-Сріємської
області
покладанням
вінків
вшанували
пам’ять жертв Вітчизняної війни на
Меморіальному
цвинтарі
жертвам
Вітчизняної війни у Вуковрі.
Всі товариства УГРХ відзначили в
березні у своїх осередках Шевченківські
дні. Відзначені й Великодні свята з
вшануванням народних традицій. В
деяких містах Великодні свята проведені
на рівні міста, області з виступами,
виставками національних народних страв
та різновидів писанок.
В листопаді українські культурнопросвітні товариства, які входять до
складу УГРХ, в своїх осередках вшанували
пам’ять жертв Голодомору покладанням
вінків, запаленням свічок пам’яті,
провели лекції та переглянули тематичні
документальні фільми.
Українська громада РХ як центральна
організація українців у Хорватії на початку
2010 року провела засідання Президії
УГРХ. А потім кожне товариство провело
річні звітні збори в своїх осередках з
фінансовими звітами та звітами про
діяльність товариства.
У співпраці з Світовим та Європейським
Конгресами Українців УГРХ бере активну
участь у проведенні всіх заходів, важливих
для українців в Україні та світі.
Проведена літня школа для учнів
старшого шкільного віку в Україні в
Закарпатській області на туристичній
базі відпочинку “Мрія” в селі Лісарня, а
для учнів молодшого шкільного віку - на
Адріатичному морі.
Крім проведення літніх шкіл, УГРХ
співпрацює з Міністерством освіти, науки і
спорту над проектами реалізації вивчення
української мови як додаткового предмету
за моделю Ц для дітей українського
походження на базі хорватських шкіл.
Українська громада РХ співпрацює з
радами та представниками української
національної меншини на обласному,
місцевому та регіональному рівні, щоб
крім тісної співпраці, реалізації спільних
стратегічних програм розвивати і на
високому рівні представляти багатство
української культури в Республіці
Хорватія, а також раціонально проводити
фінансові розпорядження та якісну
програмну і кадрову політику для
розвитку українських товариств та
української культури в цілому.
Голова Української громади
Республіки Хорватія
Іван Семенюк
NOVOSTI
У
країнська громада Республіки Хорватія щиро вітає
новопризначеного Надзвичайного і Повноважного Посла України
в Республіці Хорватія Його Екселенцію Олександра Михайловича
Левченка!
Бажаємо дружніх і доброзичливих стосунків у всіх сферах діяльності та
сподіваємося на успішну і плідну співпрацю.
Українська громада Республіки Хорватія
U
Veleposlanik Ukrajine u Republici Hrvatskoj,
Oleksandr Myhajlovyč Levčenko
П
krajinska zajednica Republike Hrvаtske želi dobrodošlicu novom Veleposlaniku Ukrajine u Republici Hrvatskoj Njegovoj Ekselenciji
Oleksandru Levčenku!
Želimo puno uspjeha u svim sferama djelatnosti i nadamo se dobroj i uspješnoj
suradnji.
Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske
Україна хоче більш тісних контактів з Хорватією
осол України в Республіці
Хорватія
Олександр
Левченко 7 жовтня вручив
копії вірчих грамот у Міністерстві
закордонних справ і Європейської
інтеграції РХ та провів зустрічі з
радником
Президента
Хорватії
з питань зовнішньої політики Й.
Паро та керівником департаменту
Європи і Північної Америки
зовнішньополітичного відомства А.
Хайною.
Відбувся конструктивний обмін
думками щодо перспектив подальшого
розвитку політичного, торговельноекономічного
і
культурногуманітарного співробітництва між
Україною і РХ. Зокрема, йшлося про
необхідність проведення до кінця року
чергового засідання Змішаної комісії
з питань торговельно-економічного
співробітництва, а також у листопаді
ц.р. консультацій на рівні політичних
директорів МЗС двох країн.
Посол України поінформував
хорватських високопосадовців про
сучасний стан українсько-хорватських
відносин і наголосив на необхідності
Obilježavanje Dana sjećanja na žrtvu
O
Vukovara
vogodišnji Dan sjećanja na žrtvu Vukovara 1991. godine, kojim će se od 18. do 20. studenoga obilježiti 16.
godišnjica tragedije Vukovara u Domovinskom ratu,
održat će se pod sloganom “U Vukovar za istinu i pravdu”, autora borovskog župnika fra Ante Perkovića.
Okosnicu programa obilježavanja vukovarske tragedije i ove
će godine činiti Kolona sjećanja u kojoj će 18. studenoga, na
dan kada je 1991. godine slomljena vukovarska obrana, sudionici obilježavanja u hodnji proći od vukovarske Opće bolnice
do Memorijalnog groblja žrtava iz Domovinskog rata, gdje će
državna i druga izaslanstva položiti vijence i zapaliti svijeće.
Н
більш тісних контактів на політичному
рівні, поглибленні взаємної підтримки
в
міжнародних
організаціях,
посилення
двостороннього
економічного співробітництва та
відновлення докризових обсягів
торгівлі товарами і послугами.
Важливою темою зустрічей став
також обмін думками щодо безпекової
ситуації в регіоні, зокрема, після
проведення загальних виборів у
сусідній Боснії і Герцеговині.
Посольство України
в Республіці Хорватія
Свобода, виборена кров’ю
айбільша і найкривавіша битва у війні за
незалежність Хорватії – це битва за місто Вуковар
(25 серпня - 18 листопада 1991 р.). Вона являла
собою 87-денну облогу міста з боку Югославської народної
армії за допомогою сербських воєнізованих формувань
з серпня по листопад 1991 року. Битва закінчилася
поразкою місцевого підрозділу Хорватської національної
гвардії, великим спустошенням Вуковара та численними
вбивствами і переслідуваннями хорватського населення.
У кривавій битві за Вуковар загинуло від 2 900 до 3 600
осіб. Серед хорватів була велика кількість людей різних
національностей, в тому числі і українців, які під час сербохорватського конфлікту підтримали саме хорватів.
Битва за Вуковар принесла значні втрати для Хорватії,
яка не відновила контроль над містом аж до 1998 року, але
допомогла Хорватії здобути міжнародну підтримку своєї
незалежності.
Наслідки цих подій були жахливими – повністю
зруйноване місто, тисячі вбитих, разом з чоловіками
полоненні жінки і діти, ворожнеча між людьми...
Такою ціною Хорватія отримала право бути вільним
господарем на своїй землі.
Кожного року в Хорватії вшановується День пам’яті
жертв Вуковара: кожного року відкриваються незацілені
рани матерів, яким ніколи не повернути своїх дітей;
кожного року падають на землю сльози дівчат, жінок, які
втратили своїх коханих; кожного року діти приносять
квіти на могили своїх батьків, яких втратили в ті жахливі
дні...
На жаль, такою буває ціна Свободи.
Оксана Мартинюк
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
5
НОВИНИ
Вийшла у світ книга заслуженого
журналіста України Олександра
Карпенка “Українці - від моря до моря”
Р
івно рік назад
гостем Української
г р о м а д и
Республіки Хорватія був
український журналіст
багатотиражного
друкованого
та
електронного видання
“Сільські
вісті”
Олександр Карпенко. В
багатьох країнах побував
журналіст і переконався,
що кругом, де лише
проживають люди на цій
землі, там є і українці.
Мабуть,
недаремно
кажуть: “нашого цвіту
по цілому світу”.
Олександр Карпенко завітав з Києва до Хорватії, щоб
підготувати репортаж про життя та діяльність української
громади, яка проживає в маленькій мальовничій країні, що
пройшла складний шлях до здобуття своєї незалежності.
Прибувши в теплі краї, журналіст переконався,
що від славонських рівнин до берегів Адріатичного
моря звучить українська мова, бринить нескінчена
пісня, перекликаються хвилями від Вуковара, Осієка,
Славонського Броду, Загреба до Рієки, Спліта, Дубровника
дзвінкі мелодії неповторного “Гопака”. В багатьох містах
Хорватії діють українські культурно-просвітні товариства і
всі вони пов’язані між собою спільною метою, переплетені
патріотичними ниточками, які в’ються від одного початку,
ім’я якому – любов... до солов’їної української мови,
маминої пісні та рідної серцю, для кого Батьківщини, а для
кого Прабатьківщини – України. У Хорватії поєдналися
українці, яких доля закинула сюди і ця країна стала для них
другою батьківщиною та українці, для яких Україна стала
історичною батьківщиною, а любов до неї їм передали
діди-прадіди, які в різні часи переселялися на ці простори.
Довідавшись про життя українців на чужині, у
Олександра Карпенка виникло бажання об’єднати всіх
сущих українців: і тих, що за кордоном, і тих, що в Україні
в одну велику родину... хоча б у книзі. Так, вийшла у світ
книга “Українці - від моря до моря”.
“Ця книга включає добірку нарисів, які розповідають
про життя-буття українських громад і окремих видатних
українців, доля яких закинула за межі Батьківщини. Автор
силкується зрозуміти, в чому історична місія українства, яка
його національна ідея, які його визначальні риси. В одному
з нарисів, вміщених у цій книжці, розповідається про те,
як здобувалася незалежність Хорватії. Усі хорвати, де вони
не були б: в Америці, Канаді чи Німеччині, - зробили свій
внесок у цю справу: грошима, працею, кров’ю.
Видання цієї книги завершує лише перший етап
дослідження. Одразу починається наступний. І так
триватиме, поки автор не знайде відповіді на всі питання,
які його хвилюють”.
А українцям Хорватії по-особливому приємно, що
візит Олександра Карпенка до Хорватії коронований
прекрасною книгою, на сторінках якої є цікаві розповіді
про життя та діяльність українців у Хорватії.
Оксана Мартинюк
6
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Izašla je knjiga uvaženog ukrajinskog
novinara Oleksandra Karpenka
“Ukrajinci - od mora do mora”
P
rije godinu
dana, gostom
Ukrajinske
zajednice Republike Hrvatske bio
je ukrajinski novinar visokotiražnih
tiskanih i elektronskih medija “Siljs’ki
visti” Oleksandr
Karpenko.
Novinar je došao iz
Kyjiva
posjetiti
Hrvatsku,
kako
bi
pripremio
reportažu o životu
Oleksandr Karpenko, autor knjige
i djelovanju ukrajinske zajednice,
koja živi u maloj slikovitoj državi, a koja je prošla težak put
prema svojoj slobodi.
Došavši u tople krajeve, novinar se uvjerio, da se od slavonskih ravnica pa sve do obale Jadranskog mora čuju ukrajinski
jezik i pjesma. Plove kao na valovima od Vukovara, Osijeka,
Slavonskog Broda i Zagreba do Rijeke, Splita i Dubrovnika
zvonke melodije neponovljivog „Hopaka“.
Ukrajinci koji su se u razna vremena doselili na ove prostore i
koje je sudbina dovela u Hrvatsku, te je hrvatska država postala
za njih drugom domovinom, nisu zaboravili svoju povijesnu
domovinu Ukrajinu, jer su im ljubav prema njoj prenijeli djedovi i pradjedovi.
U mnogim gradovima Hrvatske djeluju ukrajinska kulturno-prosvjetna društva koja su isprepletena domoljubnim
nitima međusobno povezana zajedničkim ciljem – ljubavlju
prema ukrajinskom jeziku, majčinim pjesmama, te bliskoj srcu
Ukrajini.
Posjetivši mnogobrojne države, Oleksandr Karpenko imao
je priliku uvjeriti se da svugdje, gdje god ima ljudi ima i Ukrajinaca. Saznavši o životu Ukrajinaca u tuđini, dobio je želju ujediniti sve Ukrajince: i one koji žive vani, i one koji su u Ukrajini - u jednu veliku obitelj... pa barem u knjizi. Tako je nastala
knjiga „Ukrajinci - od mora do mora“.
“Ova knjiga sadrži zbirku eseja koji oslikavaju svakidašnji
život ukrajinskih zajednica i pojedinih značajnih Ukrajinaca
koje je sudbina odvela izvan granica domovine. Autor pokušava
shvatiti u čemu je povijesna misija ukrajinstva, koja je njena nacionalna ideja i koja su njena obilježja. U jednom od eseja ove
knjige, autor piše o tome kako se stjecala neovisnost Hrvatske,
te kako su se Hrvati, iz svih krajeva svijeta, Amerike, Kanade
ili Njemačke, … složno uključili i dali svoj doprinos novcima,
radom, krvlju, stvaranju i obrani hrvatske države.
Izdanjem ove knjige završena je samo prva faza istraživanja.
Odmah započinje iduća faza koja će trajati dok autor ne
pronađe odgovore na sva pitanja koja ga zanimaju.”
A Ukrajincima u Hrvatskoj je posebno drago da je posjet
uglednog ukrajinskog novinara Hrvatskoj okrunjen prekrasnom knjigom, na stanicama koje se nalaze zanimljive priče o
životu i djelovanju Ukrajinaca u Hrvatskoj.
Prevela: Lidija Sturko
MEDIJI O NAŠOJ DJELATNOSTI
Lipik i Drohobyč postali gradovi prijatelji
G
radonačelnik grada Lipika Antun Haramija i v.d. veleposlanika Ukrajine u Republici Hrvatskoj Anatolij
Černyšenko 2. listopada su u Multikulturlnom centru
potpisali povelju o prijateljstvu Lipika s ukrajinskim gradom
Drohobyčem.
„Ovo je jedan veliki trenutak kako za nas Lipičane tako i
za stanovnike Drohobyča. Suradnja ova dva grada započela je
prije 4 godine zahvaljujući ukrajinskom pjesniku Ivanu Franku
koji se u 19. stoljeću za vrijeme svog života liječio upravo u
Lipiku“,- rekao je gradonačelnik Antun Haramija.
O pjesniku čija će statua uskoro biti postavljena u Lipiku
te o povezanosti ukrajinskog i hrvatskog naroda govorio je
veleposlanik Anatolij Černyšenko koji je također napomenuo
kako Lipik i Drohobyč već dugo povezuje prijateljstvo te mu je
Plesna skupina KPDU “Karpati”, Lipovljani
Učili, uživali na Hvaru i dobili diplome
L
jetna škola ukrajinskog jezika i kulture u novootvorenom
hotelu “Sunce” okupila je 57 polaznika i 6 profesora.
U Hrvatskoj živi samo oko 2 tisuće Ukrajinaca, a djeca
su uglavnom stigla iz Vukovara, Osijeka, Petrovaca, Slavonskoga Broda, Kaniže, Lipovljana i Zagreba.
Program škole, osim ukrajinskog jezika i kulture, sadržavao
je predavanja iz povijesti, glazbene i likovne kulture, te folklora.
Za svoje domaćine i turiste zadnjeg dana škole na povijesnom
Škoru priredili su fenomenalan završni koncert, pokazavši tek
jedan dio svega onoga što su naučili u proteklih 8 dana.
Posjetitelje, koji su jednostavno uživali u pjesmama, recitacijama i plesovima kakve se rijetko mogu čuti i vidjeti, prigodno
neizmjerno drago što su ovoga dana i službeno postali gradovi
prijatelji.
„Potpisivanje povelje između ova dva grada je povijesni trenutak iz razloga što je to prvi takav sporazum između nekog
ukrajinskog i hrvatskog grada. Smatram da je ovo događaj od
velike važnosti upravo u ovo recesijsko vrijeme jer na ovaj način
lokalne vlasti dobivaju prijatelje što će pridonijeti razvoju kako
Lipika i Drohobyča, tako i Hrvatske i Ukrajine“, - rekao je veleposlanik Černyšenko.
Dio ukrajinske kulture Lipičanima su pokazali članovi
Kulturno-umjetničkog društva „Karpati“ iz Lipovljana koji su
ukrajinskim narodnim pjesmama i plesovima zabavljali publiku na novoizgrađenom trgu kod lipičke tržnice.
lipik.hr
Zbor KPDU “Karpati” iz Lipovljana
su pozdravili ravnateljica škole Tatjana Šagadin, predsjednik
Ukrajinske zajednice RH Ivan Semenjuk, ali i gradonačelnica
Staroga Grada Đurđica Plančić, koja je primila priznanje za
nesebičnu pomoć u organizaciji škole.
Koncertu je nazočio predsjednik Koordinacije ukrajinske
nacionalne manjine RH Viktor Filima, a pročitan je i pozdravni telegram koji je u ime Veleposlanstva Ukrajine u RH uputio
Anatolij Černyšenko.
Polaznicima su na kraju podijeljene diplome, a od većine
njih se moglo čuti kako su oduševljeni morem i drevnim Farosom, pa će mu se stoga vraćati i ubuduće sa svojim obiteljima
ili prijateljima.
Slobodna Dalmacija
Mirko Crnčević
Ljetna škola ukrajinskog jezika i kulture u Starom Gradu na Hvaru
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
7
MEDIJI O NAŠOJ DJELATNOSTI
“А сорочка мамина – біла, біла...”
З
28 липня по 6 серпня 2010 року у дитячому
оздоровчому комплексі “Мрія” управління освіти
Мукачівського міськвиконкому відпочивали та
оздоровлювалися не тільки учні мукачівських шкіл,
там перебували і наші гості, учасники літньої школи
українців Республіки Хорватія з промовистою назвою
“Мрія Закарпаття”. 37 учнів шкіл та гімназій з
різних куточків Хорватії не тільки відпочивали у
мальовничій місцині Мукачівщини на околиці
Лісарні, відвідали історичні та пам’ятні місця
Мукачева та Карпатського краю, живописні
куточки Срібної землі: Мукачівський замок
та Свято-Миколаївський жіночий монастир,
міську Ратушу та Свято-Успенський Собор,
Ужгородський замок та Музей народної
архітектури та побуту, високогірне
Синевирське озеро, водоспад Шипот...
Для них, громадян Хорватії, далекі
предки яких ще на початку минулого
століття покинули українські землі у
пошуках кращої долі – було важливим
побачити на власні очі чарівні куточки
української землі та людей, які з дідапрадіда тут проживають, поспілкуватися
з своїми ровесниками та цікавими
людьми, дізнатися про сьогодення однієї з
багатьох областей України.
Глибоко символічно, що цьогорічна
україномовна школа була присвячена
170-й річниці з дня виходу “Кобзаря” Тараса Шевченка і
її викладачі Марта Канюга, Петрунелія Крайник, Оксана
Мартинюк, Тетяна Рамач та Павліна Мішура доклали
всіх зусиль, щоб донести до своїх вихованців усю красу та
багатство рідної мови та пісні, самобутню та цікаву історію,
розмаїття звичаїв та традицій, велич народу, що протягом
віків виборював волю. Із захопленням слухали присутні на
заключному концерті вірші Т. Шевченка, Л. Українки, В.
Симоненка у виконанні хорватських дітей. “Гей соколи”,
“Кучерики”, “На нашій Україні”, “Мамина сорочка” – геть
розчулили присутніх, які самі долучалися до дитячого
співу і захоплювалися так майстерно виконаним гопаком.
Прикрашали ці виступи гра на акордеоні Ігора Семенюка,
його сестри Ірини Семенюк на флейті та супровід гітари у
виконанні Маї Дам.
Концертна програма, запропонована хорватськими
друзями, а також колективами художньої самодіяльності
та індивідуальними виконавцями Мукачівського міського
Будинку культури справила велике враження на присутніх:
відпочиваючих та тих, хто долучився до організації такої
важливої справи.
Перед присутніми з дружніми та теплими вітальними
словами виступили Мукачівський міський голова Золтан
Ленд’єл, голова Української громади РХ Іван Семенюк,
начальник Закарпатського обласного управління освіти
Михайло Мотильчак, директор літньої школи РХ Михайло
Семенюк, колишній депутат Хорватського парламенту
від української громади Борис Гралюк. Традиційні цінні
подарунки та грамоти доповнювали те , що надовго
залишиться у пам’яті присутніх, як і слова пісні “Мамина
сорочка”, яка пролунала серед Карпатських лісів.
Викладачі літньої школи підкреслювали велику допомогу
влади Республіки Хорватія українській діаспорі, зокрема,
для утримання літніх україномовних шкіл.
Мукачівська Ратуша
Золтан Ленд’єл, мер міста Мукачеве
8
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
„Mamina je košulja – bijela, bijela…“
O
d 28. srpnja do 6. kolovoza 2010. godine u ljetovalištu
za djecu “Mrija” (ukr. „Мрія“) Upravnog odjela za obrazovanje u općini Mukačeve nisu se odmarali samo
učenici mukačivskih škola, već su tamo boravili i naši gosti,
učesnici ljetne škole za Ukrajince Republike Hrvatske pod nazivom: „Мрія Закарпаття“. Učenici srednjih strukovnih škola
i gimnazija iz raznih krajeva Hrvatske, njih 37, ne samo da
su se odmarali u lijepom mjestu Mukačivščyne u okolici
Ljisarne, nego su i posjetili povijesna i znamenita mjesta
grada Mukačeve te karpatskog kraja, živopisne krajeve
Srebrne zemlje: dvorac u Mukačevu i ženski samostan
sv. Nikole, gradsku vijećnicu i Svetouspensku crkvu,
dvorac u Užhorodu te Muzej narodne arhitekture i ruralnog načina života, planinsko jezero Synevir, vodopad
Šypot…
Državljanima Hrvatske, čiji su preci još
na početku prošloga stoljeća napustili prostore ukrajinskih zemalja u potrazi za boljim
životom – bilo je bitno vlastitim očima vidjeti čarobne ukrajinske krajeve i ljude koji
žive na prostorima na kojima su živjeli i njihovi djedovi i pradjedovi, družiti se sa svojim
vršnjacima i zanimljivim ljudima, kao i saznati
nešto više o svakodnevici jedne od ukrajinskih
županija.
Činjenica da je ovogodišnja škola na ukrajinskom
jeziku bila posvećena 170-oj obljetnici izdanja
„Kobzara“ Tarasa Ševčenka, ima duboku simboliku. Predavačice u ljetnoj školi Marta Kanjuga,
Petrunelija Krajnyk, Oksana Martinjuk, Tetjana Ramač i Paulina Mišura uložile su veliki trud kako bi svojim učenicima
pokazale svu ljepotu i bogatstvo materinjeg jezika i pjesme,
svojevrsnu i zanimljivu povijest, raznolikost običaja i tradicije,
veličinu naroda koji se kroz dugu i mukotrpnu povijest izborio
za slobodu.
Nazočni su na završnom koncertu s oduševljenjem slušali
pjesme Tarasa Ševčenka, Lesje Ukrajinke i Vasylja Symonenka
koje su recitirala hrvatska djeca. „Гей соколи“ (Hej sokoli),
„Кучерики“ (Kovrče), „На нашій Україні“ (U našoj Ukrajini), i „Мамина сорочка“ (Mamina košulja) – ganule su
nazočne koji su zapjevali s djecom. Također su se oduševili izvanredno izvedenim plesom hopak.
Nastupe su upriličili i Igor Semenjuk sviranjem na harmonici, njegova sestra Irena Semenjuk sviranjem na flauti uz pratnju
gitaristice Maje Dam.
Program koncerta koji su izveli hrvatski prijatelji, a također
kolektivi kulturno-umjetničkog amaterizma, izvođači
mukačivskog Doma kulture, ostavio je veliki dojam na
nazočne: na one koji su se odmarali i one koji su se uključili u
organizaciju tako važnog događaja.
Nazočnima su se prijateljskim i toplim riječima obratili i
gradonačelnik Mukačeva Zoltan Lendjel, predsjednik Ukrajinske zajednice RH Ivan Semenjuk, pročelnik Upravnog odjela
za obrazovanje u Zakarpatskoj županiji Myhajlo Motyljčak,
ravnatelj ljetne škole Mihajlo Semenjuk, nekadašnji zastupnik
u Hrvatskom saboru, član Predsjedništva Ukrajinske zajednice
Boris Graljuk. Tradicionalni vrijedni darovi i diplome upotpunili su ono što će se urezati u pamćenje nazočnih kao i riječi
pjesme „Mamina košulja“ koja je odjeknula usred karpatskih
šuma.
Predavači u ljetnoj školi naglasili su veliku pomoć Vlade Republike Hrvatske ukrajinskoj dijaspori, posebno za održavanje
ljetnih škola na ukrajinskom jeziku.
Prevela: Paulina Mišura
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ
Візит українців із Польщі до Хорватії
Вуковарці отримали подарунок від українців з Польщі
Д
о Вуковару 8 жовтня ц.р. прибули з дружнім
візитом українці з Польщі, міста Перемишля, які
представляли „Об’єднання українців Польщі”,
культурно-просвітнє товариство „Український народний
дім” та молодіжний танцювальний ансамбль, який діє при
загальноосвітній школі ім. Маркіяна Шашкевича в місті
Перемишль.
Гостей зустріли член Ради з питань національних меншин
в РХ пані Лариса Углєшич та голова Ради української
національної меншини міста Вуковар пані Марія СеменюкСімеунович. Після організаційних питань та обіду гостям
була запропонована екскурсія по Вуковару, де вони мали
можливість ознайомитися з минулим та сьогоденням міста,
запалити свічку пам’яті біля величного Хреста, пам’ятника
всім загиблим за незалежність Хорватської держави,
помилуватися берегами Дунаю, покуштувати традиційну
славонську кухню. Зацікавила молодь розповідь про
родину Елц та їх маєток, який належить до пам’яток
архітектури початку ХVIIІ ст., не залишила байдужими їх
розповідь про злочин біля ферми Овчара, яке восени 1991
року перетворилося на масове кладовище.
Святковий концерт українців з Польщі відбувся в
приміщенні будинку Лавослава Ружички. З вітальним
словом до присутніх звернулися представник української
національної меншини Вуковарсько-Сріємської області
проф. Лариса Углєшич, начальник відділу громадської
діяльності міста Вєкослав Караула, секретар Української
громади РХ пані Марія Семенюк. Багаточисельну публіку
також привітав Богдан Попович, представник товариства
„Український народний дім” із Перемишля, який, зокрема,
подякував Українській громаді РХ за тепле прийняття.
З великим задоволенням глядачі слухали пісні у виконанні
дівочої співочої групи ансамблю, зворушливо сприймаючи
поетичні рядки.
Справжньою окрасою вечора стали виступи молодіжного
Гості з Перемишля біля Дунаю
Українські пісні зачарували присутніх
танцювального ансамблю, в якому була задіяна молодь
різних вікових категорій. Вони представили глядачам
українські народні танці та хореографічні композиції
з різних регіонів України. Бурхливими оплесками
нагородили глядачі юних артистів, які полонили публіку
своїми хореографічними композиціями та барвистими
національними костюмами.
Після концертної програми члени гуртка „Українські
народні звичаї та рукоділля” товариства ім. Івана Франка
та ім. Лесі Українки представили присутнім українську
традиціну та сучасну кухню і вечір продовжився у
гомінкому та веселому спілкуванні.
У складі делегації з Перемишля була Голова Перемиського
Правління Об’єднання українців в Польщі та член Головної
Ради ОУП Анна Дрозд, яка погодилася відповісти на наші
запитання.
„Вісник”: „ Скажіть, будь ласка, що собою представляє
Об’єднання українців Польщі, яка його структура та
завдання ?
„Анна Дрозд”: Об’єднання українців Польщі - це
найбільша українська організація в Польщі, яка включає
десять регіональних відділень. Роботою організації керує
семиособова Головна управа під керівництвом голови
Петра Тими. Об’єднання реалізує проекти, адресовані
до різних суспільних груп (дітей, молоді і студентів, осіб
середнього та старшого віку), серед яких „Лемківська
академія”, табори скаутської організації „Пласт”, фестивалі
української культури, дитячі фестивалі, а також заходи,
які представляють культуру українсько-польського
пограничча. Організовуються семінари, спрямовані на
розвиток співпраці польських і українських громадських
організацій. ОУП проводить широку діяльність з метою
розвитку і збереження культури, традицій та національних
пам’яток українців.
Найбільші культурні заходи української спільноти в
Дівоча співоча група
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
9
DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA
Презентація української кухні
Польщі - це „Фестиваль Української Культури” в Сопоті,
„Молодіжний ярмарок” в Гданську , „На Івана на Купала”
в Дубичах, „Лемківська Ватра” в Ждині, Шевченківські
свята, щорічні походи на могили українськиї вояків часів
Першої світової війни в Пикуличах тощо.
„Вісник”: Чи співпрацює ваша організація з
міжнародними організаціями і з якими саме?
„А. Д.”: Звичайно. Протягом минулих років ОУП
серйозно зафункціонував серед світового українства: у
Світовому Конгресі Українців, Європейському Конгресі
Українців та в структурах української держави, які
покликані до співробітництва з діаспорою.
„Вісник”: Скільки українців нараховує ваша діаспора?
„А. Д.”: Українська діаспора в Польщі налічує понад 27
тисяч чоловік, найбільше українців мешкає у ВармінськоМазурському воєводстві - майже 12 тисяч.
„Вісник”: Ваша молодь добре володіє українською
мовою. Як вам вдається залучити їх до громадської роботи
та до вивчення і збереження української мови?
„А. Д.” : На жаль, і серед нашої молоді відчувається процес
асимиляції, але ми намагаємося залучати їх до культурних
проектів, пропонуючи різноманітні напрямки діяльності.
Важливу роль у збереженні мови, культури відіграє школа.
Семикласна школа ім. М. Шашкевича була заснована в
1911 році з ініціативи Братства св. Миколая в Перемишлі
та Українського педагогічного товариства. Такі предмети
як українська мова та література, географія, історія
викладаються українською мовою. У школі від початку її
існування ведеться активна діяльність: діє танцювальний
гурток (кілька вікових груп), група сопілкарів, дитячий
інструментальний ансамбль „Веселі бандурки”, жіночий
ансамбль „Бандура”, вокальна група „Надія” та художній
гурток. Крім цього, учні школи є членами Молодіжного
хору ім. Михайла Вербицького.
„Вісник”: Які успіхи
в дітей і чи виникають у
вас труднощі в роботі?
„А.
Д.”:
Успіхи
звичайно
є.
Наші
колективи завойовують
різні
нагороди
та
відзнаки,
приймають
участь у Фестивалях
української
культури
в
Перемишлі
та
прикрашають
своїми
виступами
свята
української громади в
інших містах, навіть в
Україні. Зустрічаються Марія Віда,
і труднощі, наприклад, член УКПТ ім. Івана Франка
з кадрами: не вистачає
методистів української мови, також підручників для
вивчення української мови за межами України.
„Вісник”: Традиційне запитання про плани на
майбутнє: які нові справи чекають вас, чим буде займатися
Об’єднання в найближчий час?
„А. Д.”: Мріємо мати Український дім, в якому
розміститься міжнародний центр культури на пограничній
зоні. Ми арендуємо зараз цю будівлю, яка має свою історію.
На сцені цього будинку виступала Софія Крушельницька,
саме там відбувся концерт присвячений Т. Г. Шевченку.
Зараз ведуться переговори про передачу цього будинку у
власність ОУП. В новому українському центрі плануємо
відкрити галерею сучасних художників та митців, де
розмістимо їх роботи сучасного іконопису, а також
старовинні ікони, які збереглися із зруйнованих храмів,
щоб об’єднати „старе святе – сучасне”. Плануємо створити
музей сучасного глядача та бібліотеку. Якщо будемо мати
додаткове приміщення, хочемо відкрити дитячий садочок,
щоб змалечку посадити в дитячі душі українські культурні
зернята. Плануємо проводити там різні виставки,
вечорниці, запрошувати до співпраці інші національні
меншини, популяризувати українську культуру та історію
в Польщі.
„Вісник”: Що б Ви побажали нашим читачам?
„А. Д.”: Хочу побажати міцного здоров’я, добробуту,
щоб ваша Українська громада жила в християнській любові
та єдності і обов’язково, щоб зростала кількість членів у
ваших осередках.
„Вісник”: Щиро дякуємо за розмову.
Юні артисти полонили публіку хореографічними композиціями та барвистими костюмами
10
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Розмову вела
Тетяна Рамач
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ
Dani ukrajinske kulture u Zagrebu
Vokalno-plesni ansambl ukrajinske mladeži iz Poljske
“Dani ukrajinske kulture” Ukrajinske zajednice Grada Zagreba započeli su svečanim koncertom vokalno-plesnog ansambla ukrajinske mladeži grada Peremyšlja iz Poljske pod
vodstvom Bohdana Popovyča, Bohuslave Komar, Anne Leskiv
i Anne Drozd.
Ukrajina i Poljska su granične zemlje, a u Poljskoj je živjelo
više stotina tisuća Ukrajinaca koji su imali bogatu kulturnu i
duhovnu djelatnost. Grad Peremyšlj do dolaska komunističkog
režima 1945. godine bio je veliko i živo središte ukrajinske kulturne, kršćanske i duhovne djelatnosti toga graničnog dijela
Sjajna izvedba ukrajinskih plesova
Ukrajine.
Uz uzvanike i gotovo sve članove naše zajednice u Zagrebu,
posebno smo počašćeni nazočnošću našeg novog veleposlanika Ukrajine u Hrvatskoj gospodina Oleksandra Levčenka sa
članovima Veleposlanstva Ukrajine u RH, koji je posebno biranim riječima pozdravio sve nazočne.
Sjajna izvedba ukrajinskih plesova sa nekim novim elementima koreografije i pjevanjem izvođača ostavila je poseban dojam
na sve. 15 djevojaka pjevale su a cappella, bez dirigenta, sa solisticama ukrajinskih narodnih pjesama, i zasluženo dobile veliki
aplauz. Svemu tome treba dodati prelijepe i bogato izvezene
narodne nošnje kao krunu svečanog koncerta.
Na kraju programa predsjednik naše Zajednice Grada Zagreba Andrej Pavlešen zahvalio se izvođačima i uzvanicima i
pozvao na druženje u prostorije Zajednice. Druženje se nastavilo uz pjevanje ukrajinskih narodnih pjesama, a završilo
ukrajinskom himnom, kojom su nas obradovali gosti Ukrajinci
iz Poljske. Zatim smo mi, domaćini otpjevali hrvatsku himnu.
“Dani ukrajinske kulture” nastavljaju se izložbom slika ukrajinskih slikara i promocijom knjige.
“Dani ukrajinske kulture” u Zagrebu održavaju se pod pokroviteljstvom i uz potporu Savjeta za nacionalne manjine Republike Hrvatske.
Irena Nagy Jurista
Plesači su začarali publiku plesom i narodnim nošnjama
U Kaniži osnovana sekcija vezilja
Sekcija vezilja u Kaniži
U
krajinsko kulturno-prosvjetno
društvo “Taras Ševčenko” iz
Kaniže poznato je po izvođenju
temperamentnih ukrajinskih narodnih
plesova. U društvu djeluju dvije folklorne grupe - djeca starije školske dobi i
djeca nižih razreda. Također, već niz godina u društvu je aktivan narodni ukrajinski zbor.
Za još kvalitetniji i raznolikiji rad
Ukrajinskog kulturno - prosvjetnog
Radovi sekcije
društva “Taras Ševčenko” odlučili smo
osnovati sekciju vezilja. Članice sekcije započele su s radom u rujnu 2010.
godine. Od osnutka i početka rada,
žene koriste vlastita sredstva za nabavu
potrebnog materijala. Za sada nam to ne
predstavlja preveliki problem, jer nam je
želja napraviti kolekciju ručnih radova
za svoju udrugu te za mlađe generacije
koje dolaze u naše Ukrajinsko kulturno prosvjetno društvo “Taras Ševčenko”.
Voditeljica sekcije je gospođa Katica
Tančin koja je ujedno i pokretač rada
sekcije. Članice sekcije vezilja sastaju
se 2 puta tjedno i do sada su napravile
8 vezenih slika, izvezle 8 podsuknji, 1
mušku vezenu košulju i jednu dječju
vezenu mušku košulju. Trenutno članice
sekcije rade na slikama koje planiraju
poklanjati drugim udrugama i društvima
na gostovanjima i nastupima.
Mirjana Has
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
11
DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA
Večer pjesme i plesa Ukrajinaca u Lipovljanima
Ivan Semenjuk
Oleksandr Levčenko
Mario Ribar
organizaciji Ukrajinske zajednice RH i KPD Ukrajinaca
“Karpati” iz Lipovljana, pod
pokroviteljstvom Savjeta za nacionalne
manjine Vlade Republike Hrvatske, 09.
listopada održala se tradicionalna manifestacija pod nazivom „Večer pjesme i
plesa Ukrajinaca 2010.“
Na ovoj manifestaciji KPD “Karpati”
predstavilo je svoj rad pjevačkom i folklornom skupinom. Pjevačka skupina je
otpjevala dvije pjesme, mala folklorna
skupina - jednu pjesmu i jedan ples, a
svoj nastup je društvo završilo plesom
starije folklorne skupine. Ovom zgodom moramo istaći da se radi o prvom
nastupu mlade folklorne skupine pred
domaćom publikom, čiju je koreografiju postavila gospođa Mihaela Volpe, a
voditeljice plesa su članice pjevačke skupine „Karpata“, gospođa Ljiljana Jancetić
i gospođa Ankica Holovčuk.
Nakon nastupa domaćina, pjesmom
i plesom su se predstavili gosti: UKPD
“Lesja Ukrajinka” iz Osijeka, UKPD
“Ukrajina” iz Slavonskog Broda, UKPD
“Ivan Franko” iz Vukovara i UKPD
“Taras Ševčenko” iz Kaniže.
Osim izvođača ukrajinskih pjesama
i plesova u izvedbi članica UZRH, kao
gosti nastupili su pripadnici KUD-a
“Lipa” iz Lipovljana, kako bi svojim izvedbama hrvatskih pjesama i plesa prikazali hrvatsko kulturno blago na ukrajinskoj manifestaciji.
Nakon njih, publika je s radošću
dočekala nastup društva ukrajinske
mladeži iz Peremyšlja (Poljska). Bilo je
lijepo vidjeti nove koreografije, nove
nošnje i novu razdraganu mladež za
vrijeme njihovog nastupa. Gosti iz
Peremyšlja, odazvali su se na poziv koji
smo dogovorili u Peremyšlju za vrijeme
održavanja godišnje skupštine Svjetskog
kongresa Ukrajinaca.
Dom kulture u Lipovljanima je bio
prepun gostiju, koji su ovacijama i pljeskom podržavali nastupe svih izvođača
programa.
Ovom prilikom, potrebno je posebno
naglasiti nazočnost novog veleposlanika
Ukrajine u Republici Hrvatskoj, gospodina Oleksandra Levčenka koji je
prije dva dana doputovao u Hrvatsku i
odazvao se pozivu, te prisustvovao ovoj
manifestaciji. Bio je to njegov prvi javni
nastup u Hrvatskoj. Uvaženog gosta,
neposredno pred početak manifestacije,
u svojoj općinskoj vijećnici primio je i
načelnik općine Lipovljani, gospodin
Mario Ribar. Načelnik općine predao je
i prigodni poklon novom ukrajinskom
veleposlaniku.
Prije početka nastupa kulturnih
društava, predsjednica KPDU “Karpati” gospođa Ivanka Slota pozdravila je
goste: veleposlanika Ukrajine u RH gospodina Oleksandra Levčenka, načelnika
općine Lipovljani gospodina Maria Ribara te predsjednika UZRH gospodina
Ivana Semenjuka, kao i predstavnike svih
prisutnih udruga, izvođače programa i
ostale goste. S nekoliko prigodnih riječi
nazočnima su se obratili gospodin Oleksandr Levčenko, Mario Ribar i Ivan Semenjuk, nakon čega je počeo kulturni
program manifestacije.
Peremyšlj
i parkova. Nakon svoje burne prošlosti,
on je danas miran i siguran gradić u kojem svatko nalazi sebe i mirno živi svoj
život.
U velikoj mjeri je od 2007. godine
prisutan povratak Ukrajinaca na svoja
ognjišta, sa kojih su prisilno otjerani i
odvedeni provođenjem akcije “Visla” od
1947. godine.
Cilj te operacije je bilo potpuno
čišćenje područja od ukrajinskog
stanovništva, uništavanje svih materijalnih tragova ukrajinske kulture kako se
ovaj narod nikada više ovamo ne bi vratio. Nasilno je otjerano preko 150.000
Ukrajinaca iz više od tisuću gradova i
sela, a u koncentracijski logor “Javožno”
deportirano je oko 4.000 Ukrajinaca, a
više od 200 Ukrajinaca izgubilo živote.
Dokaz da se etnička čišćenja nikada
ne mogu do kraja provesti, te da će se
stanovništvo kad-tad vratiti, dokazano je
i na ovom primjeru.
Ukrajinci se polako vraćaju na
područja sa kojih su bili protjerani, I
preci naših gostiju iz Peremyšlja su bili
protjerani, ali su se njihovi potomci ipak
vratili na rodnu grudu. Imaju svoju ukrajinsku školu, ukrajinski dom, te obnavljaju ukrajinsku kulturu i život na području
Peremyšlja.
U
P
eremyšlj je jedan od najljepših
starovjekovnih gradova Poljske.
On je grad višestoljetne burne
prošlosti sa veoma čestim izmjenama
gospodara i vladara. Danas broji oko
67.000 stanovnika i predstavlja značajan
kulturni, obrazovni i turistički centar
u Poljskoj. Tu se nalaze grkokatolički i
rimokatolički episkopat, nekoliko muzeja sa neuobičajeno bogatima i unikatnima kolekcijama, te mnogim znanstvenim, kulturnim, sportskim, turističkim
i gospodarstvenim centrima. Peremyšlj
se godinama renovira i obnavlja kako bi
vratio prijašnji izgled svojih trgova, ulica
12
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Ivan Semenjuk
Ivan Semenjuk
Večer pjesme i plesa Ukrajinaca u Lipovljanima
Zbor KPDU “Karpati”, Lipovljani
Plesna skupina KPDU “Karpati” Lipovljani
Zbor UKPD “Taras Ševčenko”, Kaniža
Zbor UKPD “Ivan Franko”, Vukovar
Zbor UKPD “Ukrajina”, Slavonski Brod
Pjevačka skupina UKPD “Ukrajina”, Slavonski Brod
Zbor UKPD “Lesja Ukrajinka”, Osijek
KUD “Lipa” iz Lipovljana
Подяка
Дозвольте висловити слова подяки Українській громаді
Республіки Хорватія за тепле прийняття українських дітей з
Польщі.
Ми повернулися з незабутніми враженнями про щирі зустрічі
в містах Вуковар, Загреб та Липовляни. Сподіваємося, що
взаємопідтримка та активна співпраця приведе до успіхів
на просторі культурної, освітньої та громадської діяльності
наших товариств.
Раді бачити Вас на Перемиській землі, яка завжди була
українською брамою Галичини.
З великою пошаною до Вас
мгр. Анна Дрозд, Голова Перемиського Правління
Об’єднання Українців в Польщі; Член Головної Ради ОУП
Gosti iz Poljske
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
13
ДЕВ’ЯТА УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА М
“МИ РОДУ КОЗА
Іван Семенюк, голова УГРХ
Член УКПТ ім. Лесі Українки Юрій Голодович
в костюмі українського козака
14
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Анкіца Верхас, голова УКПТ “Україна”
Михайло Семенюк, організатор маніфестації
Зоран Івановіч, замісник мера
Славонського Броду
Ведучі маніфестації Ірена Семенюк і Деніс Раяковіч
МАНІФЕСТАЦІЯ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ
АЦЬКОГО ДІТИ”
Почесні гості української дитячої маніфестації
Група “Сонечко” з Вуковара
Учні з Липовлян і Петрівців
Наймолодші члени КПТУ “Карпати” з Липовлян
УКПТ “Україна”, Славонський Брод
IX українська міжнародна маніфестація дитячої творчості в Славонському Броді
У
країнська
громада
Республіки
Хорватія та українське культурно
просвітнє товариство „Україна” зі
Славонського Броду під патронатом Ради з
питань національних меншин РХ провели
23 жовтня дев’яту українську міжнародну
маніфестацію дитячої творчості під назвою
„Ми роду козацького діти”. На початку
святкової програми до учасників та гостей з
вітальним словом звернулися Посол України
в РХ Олександр Левченко, голова Української
громади РХ Іван Семенюк, представник
української національної меншини Бродсько-
Посавської жупанії Михайло Семенюк, голова
УКПТ „Україна” зі Славонського Броду Анкіца
Верхас. На маніфестаціїї були також присутні
почесні гості: член Ради з питань національних
меншин РХ проф. Лариса Углєшич, замісник
мера Славонського Броду Зоран Івановіч,
голова Координації української національної
меншини в РХ Віктор Филима, представники
духовенства і українських товариств з Хорватії
і з-за кордону.
Ведучі програми Ірена Семенюк та Деніс
Раяковіч успішно розпочали програму
урочистого концерту, яку вели українською
і хорватською мовами та традиційно
привітали гостей хлібом-сіллю на вишитому
рушнику. Початок урочистої програми був
захоплюючим: учасники та гості маніфестації
“потрапили” в українську минувщину.
Казковими стежками козацьких часів разом
з ведучими повів присутніх справжній
козак, роль якого виконав скульптор Юрій
Голодович. Яскравий козацький одяг та
зачіска “оселедець” полонили дитячі душі, а
козацьку зброю та “скарби” допитливі дитячі
очі супроводжували до самого кінця святкової
програми. Козацька пісня у виконанні козака
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
15
Юрія також не лишила байдужими ні дітей, ні
дорослих.
Прикрасила
маніфестацію
творчість
юних українців, адже були тут українські
вірші та пісні, інсценізована казка та веселий
український танок. Щирими оплесками вітали
присутні всіх учасників концерту: дитячу
групу „Сонечко” з Вуковара, УКПТ „Тарас
Шевченко” з Каніжи, дитячу групу ”Метелики”
з Осієка, УКПТ „Україна” зі Славонського
Броду, КПТУ „Карпати” з Липовлян, учнів
основної школи “Антуна Бауера” з Петрівців
та школи “Йосипа Козарца” з Липовлян, КМТ
„Андрій Пелих” із Шумеча та танцювальну
групу “Метелики” зі Славонського Броду,
а також гостей: КПУУ „Тарас Шевченко” з
Баня Луки, ДЗУНК „Коломийка” зі Срємської
Мітровиці та українське товариство „Кобзар”
із Прієдора.
Особливості та національного колориту
святу надала відповідна декорація залу портрети козацьких гетьманів, предмети
українського побуту, українська символіка,
виставка дитячих робіт „Світ очима дітей” та
творчі роботи учнів з Петрівців і Липовлян.
Родзинкою програми була урочиста посвята
в козаки та вручення козацьких грамот,
книг і булави – символу найвищої влади в
козацькому війську. Сцена посвяти в козаки
надовго залишиться у вразливих дитячих
серцях та в пам’яті гостей, які не лише стали
свідками прекрасної дитячої забави, а й
переконалися в тому, що козацькому роду нема
переводу! Цьогорічна дитяча маніфестація
в Славонському Броді не лише підняла
настрій присутнім, але і надихнула всіх на
нові звершення та добрі справи в ім’я любові
до Батьківщини, її історії та традицій свого
народу.
УКПТ ім. Лесі Українки з Осієка
КМТ “Андрій Пелих”, Шумече
УКПТ “Тарас Шевченко”, Каніжа
Родзинкою програми була посвята в козаки
...і не буде переводу українському народу,
доки із глибин сторіч долина козацький клич!
16
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Тетяна Рамач
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ
Ukrajinski dom u Vukovaru
U
krajinci Vukovara, Petrovaca,
Zagreba i dijaspore prikupljenim vlastitim sredstvima kupili su
ratom oštećenu nekretninu u Vukovaru,
kako bi izgradili Ukrajinski dom. Izgradnjom i uređenjem prostorija ostvarili bi
preduvjete za rad na očuvanju, njegovanju i promicanju ukrajinskog jezika,
kulture i nacionalnog identiteta.
U kolovozu 2010. godine sa nekoliko dobrovoljnih akcija članovi UKPD
„Ivan Franko“ iz Vukovara te drugi ljubitelji i simpatizeri ukrajinske kulture pomogli su u raščišćavanju postojećeg objekta te pripremili zemljište za izgradnju
Ukrajinskog doma u Vukovaru.
Ukrajinski dom sadržavati će urede,
knjižnicu, manju dvoranu, etnografski
muzej i prostorije za održavanje sekcija
kulturnog amaterizma.
Vrijednost radova na izgradnji Ukrajinskog doma procjenjuje se na 1 000
000 kuna (130 000 €), no zbog financijske krize izgradnja je planirana u nekoliko etapa.
Prva etapa koja podrazumijeva iskopavanje i izlijevanje temelja je u tijeku izrade. Završetak prve etape planira se do
kraja tekuće godine a sredstva su osigurana zahvaljujući Savjetu za nacionalne
manjine RH i ukrajinskoj dijaspori iz
Australije.
Apeliramo na sve ljude dobre volje,
ljubitelje i simpatizere ukrajinske kulture
da se uključe u potporu izgradnje Ukrajinskog doma u Vukovaru, prve nekretnine u vlasništvu ukrajinske manjine u
Hrvatskoj, koju će koristiti za svoj rad
Ukrajinci i mnoge ukrajinske organizacije i institucije u Hrvatskoj sa sjedištem
na području grada Vukovara i županije
Vukovarsko-srijemske, a koje rade za
boljitak i promicanje ukrajinskog nacionalnog identiteta.
Marija Semenjuk Simeunović
Svoje donacije možete uplatiti na: Ukrajinska zajednica RH Stjepana Supanca 18 32 000 Vukovar žiro račun u
Hypo Alpe-Adria banci: 2500009-1102188395 sa naznakom “Donacija za Ukrajinski dom u Vukovaru”
Український будинок у Вуковарі
Українці Вуковара, Петрівців,
Загреба та діаспори купили за
власні кошти пошкоджену під
час війни нерухомість у Вуковарі,
щоб побудувати Український дім.
У збудованому та обладнаному
приміщенні
українці
Хорватії
планують створити умови для
збереження української мови та
розвитку культури і національної
ідентичності.
У серпні 2010 року члени УКПТ
ім. Івана Франка з Вуковара та інші
шанувальники української культури
допомогли
розібрати
придбану
будівлю та підготувати місце для
побудови Українського будинку у
Вуковарі.
В Українському будинку будуть
розміщені
уряди,
бібліотека,
невеликий зал, етнографічний музей
та кімнати для роботи гуртків.
Обсяг
будівельних
робіт
запланованої будівлі коштуватиме
1000000 кун (130 000 €), але через
фінансові кризи будівництво поділене
на кілька етапів.
Перший етап, який включає в себе
копання та виливання фундаменту,
розпочався. Закінчення першого
етапу роботи заплановано до кінця
поточного року, а кошти забезпечені,
дякуючи Раді за національні меншини
Республіки Хорватія та українській
діаспорі з Австралії.
Просимо
шанувальників
та
прихильників української культури
взяти участь у підтримці будівництва
Українського будинку у Вуковарі,
першої нерухомості української
національної меншини в Хорватії, яку
користуватимуть для своєї роботи
українці та українські організації і
установи в Хорватії з осередком у
Вуковарі та Вуковарсько-Сріємській
області, що спрямовують свою працю
на розвиток української національної
ідентичності.
Переклала Оксана Мартинюк
Свої пожертви можете надсилати на рахунок: Власник рахунку: Українська громада РХ / Ukrajinska zajednica RH,
aдресa: Stjepana Supanca 18, 32 000 Vukovar, Hrvatska (Хорватія), номер рахунку: 2500009-1102188395,
IBAN: HR79 2500 0091 1021 8839 5, swift code: HAABHR22, призначення платежу: “Внесок для будівництва
Українського будинку у Вуковарі”
You can make Yours donations on: Bank account holder: Ukrainian community in the Republic of Croatia
Address: Stjepana Supanca 18, 32 000 Vukovar, Hrvatska (Croatia), account number: 2500009-1102188395
IBAN: HR79 2500 0091 1021 8839 5, swift code: HAABHR22, purpose of the payment: “Donation for Ukrainian House
in Vukovar”
Підготували Віктор Филима і Марія Семенюк Сімеунович
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
17
DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA
Вуковарський eтноярмарок
П
ротягом
2-3
жовтня
у Вуковарі,
в будівлі
колишнього „Гранд готеля”
в центрі міста відбувся традиційний
осінній виставочно-розпродажний
ярмарок .
Ярмарок розпочався урочистою
процесією від Хорватського дому до
центру міста, в якій прийняли участь
Міський духовий оркестр, мажуретки
міста Вуковар, асоціація „Біла
голубка”, хор основної школи “Благе
Задре” та кінські упряжні екіпажі.
До багаточисленної публіки з
привітальним словом звернулися
Державний секретар Міністерства
обласного розвитку господарства
Бранко Мучняк та мер міста Вуковар
Хор УКПТ ім. Івана Франка, Вуковар
Желько Сабо. Вуковарцям та гостям
міста запропонували переглянути
виставку, яка була розташована
на території площею більше ста
квадратних метрів. А свої вироби,
доробки та експонати на виставці
представили більше 70 представників
традиційних
та
мистецьких
ремесел, кустарного виробництва,
рукоділля, антикваріату, майстри
кулінарії. Протягом 2-х днів у рамках
проведення ярмарку були органозівані
семінари традиційних ремесел та
рукоділля. Так, мешканці та гості
міста мали можливість подивитися, як
вдавнину ткалося полотно, навчитися
з бісерних зернинок сплести намисто,
дізнатися таємницю шліфування
монет, спробувати
вишивати
золотими нитками та багато іншого.
А також покуштувати вироби з меду
та лаванди, смачні домашні ковбаси та
шинку, солодкі медівнички та горішки,
рідкісні вина з ожини та європейських
сортів винограду.
У рамках ярмарку відбулася і
культурно-мистецька програма, в якій
взяли участь хорватські культурномистецькі товариства під спільною
символічною назвою “Хорватське
багатство” та члени національних
меншин міста також під спільною
символічною
назвою
“Велич
різноманітності”.
Українську громаду на цьому святі
представило УКПТ ім. Івана Франка
з Вуковара та УКПТ „Україна” зі
Славонського Броду. Народний хор
УКПТ ім. Івана Франка виконав
низку українських народних пісень, а
молодіжний танцювальний ансамбль
зі Славонського Броду зачарував
велику кількість присутніх величними
та
яскравими
українськими
національними
костюмами
та
неповторним українським „Гопаком”.
Чудовий концерт не залишив
байдужим нікого. Дехто з гостей міста
вперше мав можливість ознайомитися
з
українською
культурою,
а
представники Української громади
вкотре
довели
вміння
гідно
представити українців у Хорватії.
Тетяна Рамач
Презентація української кухні
Ljeto u Vukovaru
T
Zbor UKPD “Ivan Franko”, Vukovar
18
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
ijekom ljetnih mjeseci Grad Vukovar je u okviru programa „Ljeto u Vukovaru“ građanima ponudio niz kulturnih, zabavnih i sportskih aktivnosti. U okviru tog
programa, 13. kolovoza 2010. godine, Ukrajinsku zajednicu
RH svojim nastupom predstavili su članovi UKPD „Taras
Ševčenko“ iz Kaniže i UKPD „Ivan Franko“ iz Vukovara - na
otvorenoj bini restorana Radničkog doma u Borovu naselju.
Svojim plesnim akrobacijama u izvođenju Melanke, nekoliko
ukrajinskih polki a osobito Hopaka, Kanižani su oduševili vukovarsku publiku, a članovi društva „Ivan Franko“ iz Vukovara
pokazali su još jednom svojim sugrađanima bogatstvo ukrajinske kulture izvodeći niz pjesama sa ukrajinskim narodnim zborom, ansamblom i dječjom skupinom „Sonečko“.
Marija Semenjuk Simeunović
ДІЯЛЬНІСТЬ НАШИХ ТОВАРИСТВ
Розвиток презентації української культури в Рієці
Презентація українського мистецтва в Канаді
У
країнська громада Республіки Хорватія поповнила
свої ряди новими силами: до складу центральної
української організації ввійшло нове українське
культурно-просвітнє товариство “Дніпро”- Рієка.
Презентувати українську культуру для членів “Дніпра”
не є новиною. Вже роками професійні музиканти та
співаки представляють українське мистецтво в багатьох
країнах світу. Про перші кроки діяльності товариства,
плани на майбутнє та про людей, які працюють в рамках
товариства, з гордістю розповідає голова товариства
“Дніпро” пані Ольга Камінська.
Основу нашого товариства складають професійні
музиканти з України, які працюють в оперному театрі м.
Рієка (HNK Ivana pl. Zajca) і продовжують свою творчу
діяльність у Хорватії, здобувши вищу музичну освіту в
Україні.
Проживаючи декілька років у Хорватії, ми полюбили цю
країну, задоволені роботою, яку добросовісно виконуємо,
колективом, в якому працюємо, а ще нам подобається
те, що культура Хорватії і України дуже подібні. За 12 і
більше років роботи в театрі в Рієці ми познайомилися з
прекрасними творами композиторів, поетів, письменників
і художників з Хорватії, таланти і здібності яких ми високо
оцінили.
Спілкуючись в Хорватії з людьми музичних кіл та
інших діяльностей, ми неодноразово відчули велику
Підготовка до концерту
зацікавленість і бажання їх ознайомитися з культурою
України. Це було приємною несподіванкою для нас.
Створивши українське культурно-просвітнє товариство в
Рієці, члени нашого товариства активно взялися за роботу.
В нашому товаристві головне - бажання, а ми його маємо, а
досвід та наші здібності потрібно лише використати. Адже
члени нашого товариства не лише професійні музиканти,
а більшість із них - концертмейстри своїх музичних
груп. Керівниками музичних груп в оркестрі хорватські
музиканти обрали саме наших українців, значить вони
мають довіру до нас і нашої, здобутої в Україні освіти, яка і
в світі високо цінується.
З гордістю хочу перерахувати найактивніших членів
товариства “Дніпро”:
Ольга Камінська - голова товариства, Народна артистка
України, первакиня опери м. Рієка.
Василь Єнько- заступник голови, артист оркестра.
Віктор Камінський - артист оркестру, концертмейстер
групи фаготів.
Валентин Скляренко - артист оркестру, концертмейстер
групи труб.
Валерія Ващенко- артистка оркестру, концертмейстер
групи альтів.
Сергій Росул- артист оркестру.
Тетяна Скляренко- артистка оркестру.
Любов Кошмерл-Юдченко - артистка хору.
Дражен Кошмерл – професор музики (баян).
Віталій Клок - соліст балету.
Зінаїда Єнько – секретар товариства, професійний
бухгалтер.
Ми бажаємо зробити першу презентацію української
культури в своєму місті, тому розпочали підготовку до
концерту під назвою “Не забудь”. Всі члени товариства
з великою відповідальністю ставляться до діяльності
товариства, щоб на належному рівні презентувати
українську культуру в Хорватії.
Ольга Камінська
Українські пісні у виконанні Ольги Камінської
прозвучали в Канаді
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
19
Церква - наш головний осередок
Папа в часі візиту до Хорватії проголосить нового святого Католицької Церкви
В
Кардинал А. Степінац
часі свого візиту до Хорватії
папа Іван-Павло ІІ 3 жовтня
1998
року
проголосив
блаженним
кардинала
Алойзія
Степінца, загребського Архиєпископа,
замордованого
югославськими
комуністами.
Хорватські
ЗМІ
розповсюдили повідомлення, що в
часі призначеного на наступний рік
візиту до Хорватії Папа Бенедикт
ХVІ проголосить цього блаженного
святим.
Розповсюджуючи це повідомлення,
хорватські ЗМІ покликаються на
джерела в середині Католицької
Церкви.
christusimperat.org/uk/
100. godišnjica osnutka
Ukrajinske grkokatoličke župe “Hrysta Carja” u Banja Luci
Gosti su dočekani s kruhom i soli
U
krajinci grkokatoličke župe u Banja Luci, 28. srpnja
2010. godine sa svojim su župnikom o. Miroslavom
Krnješinom, ali i mnogobrojnim Ukrajincima koji
su doputovali za tu prigodu u Banja Luku, proslavili 100.
godišnjicu osnutka župe sa svečanom arhijerejskom sv. liturgijom koju je predvodio vladika križevački mons. Nikola Kekić
sa jedanaest ukrajinskih i jednim hrvatskim svećenikom u
novoizgrađenoj crkvi. Ugledavši iz daljine crkvu sa 7 kupola i 7
križeva koji se uzdižu do neba, zastala sam, stao mi je dah, zatvarala sam i otvarala oči. Nisam vjerovala da ispred mene stoji
stvarnost, umjetničko djelo neponovljive ljepote. U dugim godinama za ostvarenje svojih snova, želja i duhovnih potreba u
gradnji i izgradnji crkve – Božjeg hrama, predragi Bog dao je
svom ukrajinskom narodu koji je daleko od zemlje svojih predaka, svoj poseban blagoslov, snagu i ustrajnost.
Kada bude gotov interijer crkve i bude posvećenje te jedinstvene ljepotice grada Banja Luke i ukrajinskog naroda koji živi
tu, na ovim prostorima, trebali bi doći i slaviti svi Ukrajinci koji
su doseljeni na ove prostore od prije 100 i više godina i do danas.
Sveta liturgija služena je na ukrajinskom jeziku a sav narod je
Ukrajinska grkokatolička crkva u Banja Luci
20
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Sv. liturgiju predvodio je vladika križevački mons. Nikola Kekić
složno pjevao.
28. srpnja je blagdan sv. Volodymyra Velykog (kyjivski
knez 980 -1015), i u posebno nadahnutoj propovijedi, vladika križevački mons. Nikola Kekić, osvrnuo se na povijesno
vrijeme u kome je živio i o njegovom značenju za kršćanstvo i
ukrajinski narod kojeg je dao pokrstiti 988. godine.
Govorio je o doseljenju Ukrajinaca u Bosnu, koji su sa sobom
donijeli svoju vjeru, kulturu i jezik i očuvali ih svih ovih više
od 100 godina življenja na ovim prostorima, a svojim načinom
života i rada Ukrajinci su oplemenili ove prostore i narode sa
kojima žive u zajedništvu.
Zahvalio se vlastima za pomoć i razumijevanje, te podršku u
gradnji crkve – hrama Božjeg gdje „čovjek dolazi u miru stati
pred Boga, slaviti i zahvaliti se, obnoviti snagu tako da može ići
dalje na svom životnom putu“.
Zahvalio se za materijalnu pomoć u gradnji crkve župljanima,
darovateljima i mnogobrojnim dobrotvornim ustanovama.
Župnik, o. Miroslav Krnješin zahvalio se svima i pozvao
nazočne na objed u hotel “Bosna”.
Marusja Jurista
Gosti iz Hrvatske
ГОЛОДОМОР - МОРАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЖЕРТВАМИ
Не даймо згасити свічку, запалену в пам’ять про жертви
Голодомору 1932-33 рр. в Україні
В
ся українська спільнота буде
відзначати 27 листопада День
пам’яті жертв Голодомору.
Однією з найбільш трагічних сторінок
в історії України є Голодомор 1932-33
рр., який за своєю суттю був знаряддям
тоталітарного радянського режиму
для геноциду проти українського
народу.
Незважаючи
на
довголітні
намагання комуністичної влади
дезінформувати світ та вбити в
людській пам’яті жахливі спогади про
Голодомор, - правда про жорстокий
злочин проти українського народу
стала сьогодні надбанням світової
громадськості.
Відкриті
архівні
документи, дослідження українських
та зарубіжних учених, а також
спогади очевидців стали підставою
для прийняття 28 листопада 2006
р. “Закону Про Голодомор 1932 –
1933 років в Україні”, ст. 1 якого
стверджує, що “Голодомор 1932–
1933 років в Україні є геноцидом
проти
Українського
народу”.
Беззаперечні докази також стали
причиною для визнання Голодомору
геноцидом 14 державами світу та для
вшанування пам’яті жертв Голодомору
такими високими міжнародними
інституціями, як Європейський
Парламент, Організація Об’єднаних
Націй, ЮНЕСКО і ОБСЄ.
Великою зневагою до мільйонних
жертв геноциду проти українського
народу є політика нинішньої влади
в Україні, яку продемонстрував на
засіданні Парламентської асамблеї
Ради Європи Президент Віктор
Янукович,
заявивши
всупереч
українському Закону, що визнавати
Голодомор як факт геноциду щодо
того чи іншого народу є неправильно
і несправедливо. Про наміри
повернути історію в зворотний бік
також свідчать дії провладних сил,
які хочуть замінити в ст. 1 “Закону
Про Голодомор 1932 – 1933 років
в Україні” твердження “геноцид” на
“трагедія”.
У зв’язку з цим 19 червня 2010 р.
Світовий Конґрес Українців (СКУ),
продовжуючи свою багаторічну
працю у відновленні історичної
правди про Голодомор, розпочав
Міжнародну акцію “Свічка моління”,
яка проходить під гаслом “Не дамо
згасити свічку пам’яті”. Її метою
є гідно вшанувати в Україні і за її
межами пам’ять мільйонів невинних
жертв та привернути увагу світової
громадськості до справжніх причин
цієї трагічної сторінки нашого народу.
СКУ закликає всю українську
спільноту приєднатися до цієї акції
та 27 листопада 2010 р., в День
пам’яті жертв Голодомору, провести
в усіх українських церквах скорботні
панахиди та закликати до вшанування
пам’яті жертв Голодомору громади
інших віровизнань; вивісити в
своїх населених пунктах плакати з
написом “Голодомор 1932-33 рр. –
геноцид проти українського народу”
та сприяти, щоб у публічних місцях,
на будівлях державних і українських
установ та на власних будинках були
розміщені українські національні
прапори з чорною стрічкою; увечері
Ukrajina Pamti – Svijet priznaje!
N
a internet stranicu Predsjednika Ukrajine vraćena je informacija o povijesti Holodomora 1932-1933. godine
u Ukrajini te o komemoracijama koje su se održale u
zemlji povodom obilježavanja 75. obljetnice Holodomora.
Svjetski kongres Ukrajinaca i druge organizacije tražili su to
prilikom raznih sastanaka s Predsjednikom i predstavnicima
Ureda predsjednika.
Treba i nadalje tražiti od Predsjednika da brani poziciju o
tome kako je Holodomor bio genicidom i da odustane od svojih prijašnjih izjava kada je to negirao.
Аkcijom „Svijeća moljenja„ se to naglašava i zato pozivamo
sve na aktivno sudjelovanje u akciji i da se od te pozicije ne
odustaje.
Naša djelatnost nastavlja se i usmjerena je na priznavanje Holodomora kao zločina protiv čovječnosti i genocida nad ukrajinskim narodom od strane cijelog svijeta.
Stefan Romaniv, predsjednik
Мeđunarodnog koordinacijskog po pitanju Holodomora SKU
Prevela s ukrajinskog Marija Meleško
цього ж дня, від 19:32 до 19:33 за
місцевим часом, що символічно
нагадує роки Голодомору, хвилиною
мовчання та молитвою вшанувати
пам’ять знищених українців, а також
запалити свічку в кожній церкві,
громадській домівці та у своєму
помешканні.
У той же час українцям слід і
далі докладати зусиль до визнання
Голодомору
геноцидом
проти
українського народу законодавчими
органами країн свого проживання,
вести працю щодо включення теми
Голодомору до освітніх програм
навчальних закладів, проводити
просвітницьку діяльність на цю
тему серед українського та місцевого
населення, присвячувати цій тематиці
різні заходи, що привертають увагу
широких мас і засобів масової
інформації, як наприклад, виставки,
відкриті столи, прес-конференції,
наукові
симпозіуми,
покази
тематичних фільмів тощо.
“Віддаючи належну шану жертвам
Голодомору, ми маємо зробити все,
щоб світ знав правду про ці жахливі
події, які ніде й ніколи не повинні
повторитись. Тому для нас головне
сьогодні – не мовчати. Нашим
обов’язком є об’єднати зусилля та
своїми діями довести, що ми нікому,
включно й Президенту Віктору
Януковичу, не дозволимо згасити
свічку, запалену в пам’ять про жертви
Голодомору 1932-33 рр. в Україні.“
Стефан Романів, голова
Міжнародного координаційного
комітету в справі Голодомору СКУ
Україна Пам’ятає - Cвіт Визнає!
Н
а сайті Президента України повернено інформацію
про історію Голодомору 1932-1933 років в Україні
та про заходи, які були проведені в країні до дня
75-х роковин Голодомору.
CКУ та інші організації вимагали таке повернення в
часі різних зустрічей з Президентом та представниками
Aдміністрації
Треба далі вимагати, щоб Президент і обстоював
позицію, що Голодомор був геноцидом і відмовився від
його попередних виступів де завив що Голодомор не був
геноцидом.
Акція Cвічка моління має це наголошувати, тому
закликаємо всіх до аквтивної праці і не відходити від цієї
позиції.
Наш процес продовжується - щоб світ визнав Голодомор
злочином проти людства та геноцидом проти українського
народу.
Стефан Романів, голова МКК СКУ
Pripremili Viktor Filima i Marija Meleško
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
21
ВІСТІ З УКРАЇНИ
Акції протесту проти законопроекту
“Про мови” в Україні
Врятуй свою мову!
В
Києві біля комітетів Верховної Ради зібрались понад
2000 громадян України, які вимагали відкликати
антидержавний проект закону “Про мови в Україні”.
Аналогічні акції також відбулись у Харкові та Чернігові.
Погоджувальна рада парламенту 4 жовтня мала
розглядати законопроект “Про мови в Україні”, який, у разі
його погодження, мав бути включений до порядку денного
пленарного засідання Верховної Ради. Законопроект не
був внесений до розгляду.
Українці – громадяни різних національностей, яким
не байдужа доля України, прийшли до будівлі комітетів
Верховної Ради України і висловили свій рішучий протест
проти антиукраїнського законопроекту О. Єфремова, С.
Гриневецького і П. Симоненка, який фактично наділяє
російську мову функціями другої державної й загрожує
стабільності в країні. Виступаючі навели неспростовні
докази того, які загрози чекають на українську мову в
разі прийняття цього документу. Символом заборони та
руйнації стали золоті клітки, в які активісти помістили
книжки українською мовою, диски з українськими
піснями, фільми. Якщо буде узаконена “українськоросійська двомовність”, українська швидко зникне зі шкіл
і вишів, з телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць,
органів влади і війська. Українці стануть людьми другого
сорту у власній країні, а сама Україна після цього швидко
перетвориться на російську провінцію.
Протестувальники наголосили, що автори законопроекту
роблять акцент тільки на одній з мов національних меншин
– російській. При цьому обходять належною увагою
мови народів, які проживають в Україні на своїх етнічних
територіях і не мають іншої держави, де б їхні мови
могли зберігатися й розвиватися – кримськотатарську,
гагаузьку, караїмську, кримчацьку, урумську мови. Цим
мовам загрожує зникнення, якщо держава не надасть їм
підтримки, а деякі з них вже перебувають на межі забуття.
Натомість українською владою декларується відданість
Хартії регіональних мов, яка спрямована на захист мов, які
зникають, чи число носіїв якої скорочується, й одночасно
вона “захищає” російську, якій нічого в Україні не загрожує.
Парламент після акції протесту відклав
розгляд законопроекту “Про мови”
Акція протесту проти ухвалення запропонованого
коаліцією проекту Закону “Про мови в Україні”, що
відбулася під стінами Верховної Ради, досягла своєї
тактичної мети. Погоджувальна рада парламенту відклала
розгляд документа на невизначений час. Представники
коаліції стверджують, що не хочуть збурювати
протистояння в суспільстві. Втім, опозиція заявляє, що
більшість лише вичікує слушного моменту для ухвалення
закону, що за їхніми словами, применшить роль української
мови в житті суспільства.
“Другій державні мові – ні!”,– скандували учасники акції
“Врятуй свою мову!”, що відбулася під Верховною Радою,
у той час, коли Погоджувальна рада визначала порядок
денний засідань нинішнього пленарного тижня.
Близько
півтисячі
представників
громадських
організацій та інтелігенції таким чином висловили своє
ставлення до проекту Закону “Про мови в Україні”,
запропонованого членами коаліції.
“Фактично, цей закон витісняє українську мову на
становище такої напівмертвої, сухої офіційної мови, яка не
матиме можливості застосування у повсякденному житті”,
– заявив Положинський у розмові з Радіо Свобода.
Зокрема, законопроект передбачає запровадження
діловодства російською мовою та розширення її
використання у навчальному процесі. Депутати з коаліції
стверджують, що такий Закон “Про мови” захистить
права національних меншин і вкотре посилаються на
Європейську хартію регіональних мов.
Погоджувальна рада парламенту вирішила відкласти
розгляд законопроекту на невизначене майбутнє,
повідомив народний депутат від БЮТ Андрій Шевченко.
Водночас, інший представник опозиції, член фракції
НУНС Олесь Доній сказав Радіо Свобода, що питання не
можна вважати закритим.
Вчена рада Києво-Могилянської академії, вивчивши
документ, заявила, що його ухвалення призведе до
витіснення української мови і запропонувала напрацювати
новий закон за участі фахівців.
З українських ЗМІ
Підготував Віктор Филима
22
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
VІJESTI IZ UKRAJINE
Україна - переможець Всесвітньої шахової Олімпіади в Ханти-Мансійську!
Шахи - це не тільки спорт,
не тільки мистецтво, не тільки наука.
Це свого роду модель життя, спосіб мислення,
сприйняття світу, який у шахістів
трохи інакший, ніж в інших людей...
Львівський гросмейстер
Василь Іванчук
Зліва-направо. Українські шахові королі: Захар Єфименко, Василь Іванчук, Олександр
Моїсеєнко, Руслан Пономарьов, Володимир Тукмаков, Павло Ельянов.
Ч
оловіча збірна України стала
золотим
призером
39-ї
Всесвітньої шахової Олімпіади
у
Ханти-Мансійську
(Російська
Федерація), випередивши 148 інших
збірних.
Українські шахові королі здобули
славетний і легендарний кубок
Гамільтона-Рассела!
Зустріч у останньому одинадцятому
турі з командою Ізраїля закінчилась з
нічийним результатом. Перша збірна
Росії також зіграла унічию із збірною
Іспанії, отже українці так і залишились
беззаперечними лідерами із 19-ма
командними очками у заліку (2 очки
команда здобуває за перемогу, 1 - за
нічию). У росіян 18 очок і олімпійське
“срібло”. Ізраїль випередив Угорщину
за додатковими показниками і з 17
очками посів третє місце.
Українська чоловіча збірна - єдина
команда, яка не зазнала на Олімпіаді
жодної поразки. Відмінно зіграв
лідер команди, Василь Іванчук, який
став кращим гравцем з усіх учасників
Олімпіади на першій дошці, здобувши
8 очок у 10-ти іграх. Павло Ельянов має
другий результат на третій дошці - 7
очок в 10-ти іграх. Захар Єфименко на
четвертій дошці також показав другий
результат - 7 очок в 10-ти іграх. Руслан
Пономарьов, хоча і відзначився усього
однією перемогою, але добре “тримав
удар”, не програвши жодної партії.
Тепер у чоловічої української
збірної два олімпійських “золота”
(вперше українці святкували перемогу
на Олімпіаді у 2004 році у іспанській
Кальвії). Дві перемоги на олімпіадах у
збірної Вірменії (у 2006 і 2008 роках).
А збірна Росії, яка брала олімпійське
“золото” шість разів поспіль (19922002 рр.), знову залишилась без
нагород найвищого гатунку. Шахові
олімпіади відбуваються раз на два
роки.
Євген Пащенко
Ukrajina - pobjednik Svjetske šahovske olimpijade u Hanti-Mansijsku!
Šah nije samo sport nije samo umjetnost, nije samo znanost.
To je svojevrstan način života, način razmišljanja i
shvaćanja svijeta, koji je u šahista
nešto drugačiji, nego kod ostalih ljudi
M
uška ukrajinska reprezentacija je osvojila zlato na 39.
Svjetskoj šahovskoj olimpijadi u Hanti-Mansijsku
(Ruska Federacija), pobjedivši 148 ostalih reprezen-
tacija.
Ukrajinski šahovski kraljevi osvojili su slavni i legendarni pehar Hamiltona-Russella!
Susret u posljednjem, jedanaestom kolu s reprezentacijom Izraela završio je neriješeno. Prva reprezentacija Rusije je također
odigrala neriješeno protiv reprezentacije Španjolske, tako da
su Ukrajinci neosporivo ostali lideri sa ukupno 19 timskih bodova (2 boda tim dobiva za pobjedu, 1 za neriješen rezultat).
Rusi su imali 18 bodova i osvojili „srebro“. Izrael je zaobišao
Mađarsku prema dodatnim pokazateljima, te je sa 17 bodova
osvojio treće mjesto.
Ukrajinska muška reprezentacija je jedini tim koji na olimpi-
Ljvivski majstor šaha
Vasylj Ivančuk
jskim igrama nijednom nije izgubio. Izvrsno je odigrao kapetan tima, Vasylj Ivančuk, koji je proglašen najboljim igračem
Olimpijade osvojivši 8 bodova u 10 igara. Pavlo Eljanov ima
drugi po redu rezultat: 7 bodova u 10 igara. Zahar Efymenko je također postigao drugi rezultat sa 7 bodova u 10 igara.
Ruslan Ponomarjom, iako je samo jednom pobijedio, dobro se
„držao“ ne izgubivši nijednu partiju.
Sada ukrajinska reprezentacija ima dva olimpijska „zlata“
(prvi put Ukrajinci su slavili pobjedu na Olimpijadi 2004. godine u Španjolskom gradu Kalviji). Dvije pobjede na olimpijskim igrama ima i reprezentacija Armenije (2006. і 2008.
godine), a reprezentacija Rusije, koja je pobjeđivala šest puta
zaredom (1992-2002. godine), opet je ostala bez nagrade
najviše kvalitete. Šahovske olimpijade se održavaju jednom u
dvije godine.
Prevela: Lidija Sturko
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
23
ВІСТІ З УКРАЇНИ
Ukrajinski boksač Vitalij Klyčko obranio
naslov svjetskog prvaka u teškoj kategoriji
Pet i pol kilograma lakši Klyčko od samog je početka nametnuo svoj autoritet u ringu.
Klyčko je stalno pogađao Briggsovu glavu, ali Amerikanac
je čudom ostao na nogama do kraja meča. No, suci, dakako,
nikakvih dvojbi oko pobjednika nisu imali.
Shannon Briggs se ipak može pohvaliti da je tek treći boksač
koji je izgubio od Klyčka, a da ga 39-godišnji Ukrajinac nije
nokautirao.
“Iznenađen sam time koliko je udaraca Briggs uspio izdržati.
Doista ima veliko srce. Nisam mogao vjerovati da stoji na
nogama nakon što je primio toliko udaraca. Zaslužuje veliko
poštovanje,” rekao je Klyčko koji je ubilježio i šestu pobjedu
otkad se prije dvije godine vratio u ring.
“Borio sam se protiv Georgea Foremana, borio sam se protiv
Lennoxa Lewisa, ali Vitalij je najbolji. Udara jače od Foremana
i ima nevjerojatno brze ruke. On je najbolji boksač protiv kojeg
sam se borio,” izjavio je 38-godišnji Briggs.
Mlađi brat Vitalija, Volodymyr Klyčko, aktualni je svjetski
prvak i drži svjetske teškaške naslove po WBO, IBO i IBF verzijama.
Oksana Martinjuk
U
krajina i Ukrajinci diljem svijeta ponosni su na svoga
uspješnog boksačkog velikana, 39-godišnjeg Vitalija
Klyčka. On je ponovno obranio naslov svjetskog prvaka u teškoj kategoriji, prema verziji WBC. U O2 Areni u Hamburgu pobijedio je Amerikanca Shannona Briggsa sudačkom
odlukom, nakon 12 rundi.
Vitalij Klyčko ostvario je šestu pobjedu, nakon što se prije
dvije godine vratio u ring poslije četverogodišnje stanke. Ukupno je u karijeri u 43. meču ostvario 41. pobjedu, ali tek treću
bez nokauta. Pet mjeseci mlađi Briggs je, pak, u 59. dvoboju u
karijeri šesti put iskusio poraz.
В Україні почнуть випускати нову модель “Запорожця”
З
апорізький автозавод розробляє
легковик “ЗАЗ Форца”. За основу
взяли китайський легковик
“Chery A13”. Перша машина вийде в
грудні 2010 р., спершу - під маркою
“чері”, а з січня 2011 р. - “ЗАЗ Форца”.
Новинка складатиметься із деталей
T
До базової комплектації входить
система АБС, ЕБД, подушка
безпеки водія, центральний замок
із
дистанційним
керуванням,
кондиціонер,
гідропідсилювач
керма, регулювання крісла водія,
електропривід та підігрів зовнішніх
дзеркал, програвач із 6 динаміками,
парктронік. Поки що ЗАЗ показує
лише авто під маркою “Чері”.
Запевняють, що “ЗАЗ Форза” буде
таким самим зовні. Презентація
нового флагманського “запорожця”
відбулася в рамках “Столичного
Автошоу-2010”.
Підготував Віктор Филима
U Ukrajini počinje proizvodnja novog modela „Zaporožca“
vornica automobila u Zaporižžju
započela je rad na novom modelu
automobila „ZAZ Forca“. Kao
osnova poslužio je kineski automobil
“Chery A13”. Prvi primjerak će izaći
u prosincu 2010. godine, isprva pod
nazivom “Chery”, a od siječnja 2011.
kao “ZAZ Forca”. Više od 50% dijelova
za ovaj automobil će se proizvoditi u
Ukrajini. U Zaporižžju će se proizvoditi
karoserija automobila, sjedala, akumula-
24
українського виробництва більше
ніж на 50 відсотків. У Запоріжжі
робитимуть кузови. Ставитимуть
українські сидіння, акумулятори,
системи викиду, колеса та гумові
деталі. Ціна легковика у базовій
комплектації стартуватиме із 84 тисяч
гривень.
“Chery A13” випускають у кузовах
седан та хетчбек. Машина має
“примружені” фари, що переходять у
стрімкі лінії бічних ребер. Загострений
капот прикриває решітку радіатора.
Бокові вікна дверей невеликі,
нагадують “Шевроле Авео”.
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
tori, ispušni sustav, kotači te dijelovi za
kotače. Cijena osnovnog paketa će biti
oko 84 tisuće hryvnji.
“Chery A13” se proizvodi u sedan i
hatchback izvedbi. Auto ima „uska“ svjetla koja prelaze u oštre crte bočnih rebara. „Zaoštreni“ poklopac motora prikriva rešetku hladnjaka. Bočni prozori i
vrata nisu veliki i sliče Chevrolet Aveo.
U osnovni paket ulazi sustav ABS,
EBD, zračni jastuk za vozača, centralno
zaključavanje sa daljinskim upravljanjem, klima uređaj, hidraulički volan,
reguliranje sjedala vozača, električno
podešavanje i grijanje vanjskih ogledala,
player sa 6 zvučnika, senzor za parkiranje.
Prezentacija novog “Zaporožca” bila je
u sklopu “Kyjiv Auto Show 2010”.
Prevela: Lidija Sturko
З УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД У СВІТІ
Сполучені Штати Америки
У
країнська діаспора відмовилася
прийти
на
зустріч
із
президентом
України
В.
Януковичем у Нью-Йорку.
Український конгресовий комітет
Америки пояснив відмову від зустрічі
Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії
С
оюз Українців у Великій
Британії (СУБ) - найбільше
і
найстаріше
громадське
об’єднання українців висловлює своє
занепокоєння станом свободи преси
та прав людини в Україні.
У відкритому листі послу України
Греція
З
3-го по 13-го вересня 2010 р. у
Греції на о. Евія, Еретрія, відбувся
IV Форум української діаспори.
Це вже четверта всеукраїнська
зустріч, яку організувало Товариство
української діаспори в Греції
“Українсько-грецька думка”, щоб
привернути увагу світового українства
Португалія
У
Португалії
розроблений
проект під назвою “Українська
молодь
в
Португалії:
формування етнічної ідентичності й
питання належності до приймаючої
країни”. Це дослідження зосереджує
увагу на громаді українців, чисельність
Українська діаспора у США
з Президентом України неприйняттям
його позиції щодо Голодомору, ОУНУПА і деяких кадрових призначень.
“Ми й надалі працюємо за
процвітання і добробут нашої землі,
за те, щоб світ поважав Україну, і тому
ми не можемо підтримувати політику,
яку вважаємо некорисною для нашого
народу”, - йдеться у листі Українського
конгресового комітету Америки.
На
запрошення
зустрітися
з
Президентом
Український
конгресовий
комітет
Америки
заявлив: “Наша об’єднана Українська
Громада в США - Українська
Американська Координаційна Рада,
Український Народний Союз, Cоюз
Українок Америки, Союз Українських
Католиків Америки “Провидіння”, та
Нова Українська Хвиля - радо з Вами
зустрічатимемося для корисного
діалогу тоді, коли відчуємо щире
піклування українським народом та
його проблемами.
Союз Українців у Великій Британії
при дворі Святого Якова Володимиру
Хандогію, СУБ посилається на
доповіді
таких
міжнародних
організацій
як
“Міжнародна
Амністія” та “Репортери без кордонів”,
які занепокоєні ситуацію, що склалася
в Україні.
Подібне занепокоєння станом
справ в Україні висловив нещодавно
Світовий конгрес Українців, який
проходив у польському Перемишлі.
У Великобританії, як і в усій Європі,
стурбовані ситуацією в Україні у
царині прав людини та демократії.
Про це заявив міністр британського
уряду у справах Європи Девід
Лідінгтон в інтерв’ю українській
службі “Бі-Бі-Сі” напередодні свого
візиту до України.
“Ми стурбовані, і якщо Ви
подивитеся на нещодавню резолюцію,
що її ухвалила Парламентська Асамблея
Ради Європи, то зможете побачити,
що це занепокоєння поділяють країни
цілого Європейського Союзу”, - сказав
британський міністр.
IV Форум української діаспори в Греції
до актуальних тем сьогодення.
Разом з представниками української
діаспори та гостями з України у форумі
взяли участь провідники світової та
європейської діаспорних надбудов
- президент СКУ Евген Чолій та
його перший заступник, голова ЕКУ
Ярослава Хортяні.
Президент Світового Конґресу
Українців (СКУ) пан Евген Чолій,
президент Европейського Конґресу
Українців (ЕКУ) пані Ярослава
Хортяні,
голова
Товариства
“Українсько-грецька думка” (УГД)
пані Галина Маслюк та інші члени
Ради правління провели ряд зустрічей
з представниками грецького уряду та
органів місцевого самоврядування. У
заходах взяв участь Надзвичайний та
Повноважний Посол України в Греції
Володимир Шкуров.
На завершення конґресу президент
СКУ наголосив на тому, що треба
вірити в майбутнє свого народу та
об’єднуватися навколо національної
ідеї – ідеї української державності.
Українська молодь в Португалії
якої у 2009 році становила 52.293 осіб,
що складає 12% від загальної кількості
іммігрантів у Португалії. Українці
є другою за чисельністю громадою
іммігрантів після бразильців.
Фокус проекту – це проблеми
формування ідентичності української
молоді, а саме - 1.5 покоління
українських іммігрантів, які відвідують
українську суботню школу. Автор
дослідження Антоніна Терещенко
ставить мету проаналізувати процес
самоусвідомлення
підлітками
своєї етнічної самобутності та їх
самоасоціювання в португальському
суспільстві, проблеми адаптації і
приналежності до країни проживання,
а
також
своєї
батьківщини.
Проект розрахований на три
роки, а виконується за фінансової
підтримки Фундації наук і технологій
Міністерства науки, технології і вищої
освіти Португалії та Європейського
Соціального Фонду.
З українських ЗМІ підготував
Віктор Филима
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
25
POVIJESNE LIČNOSTI UKRAJINE
Gogolj, ili, Ukrajinac u Rusiji
Mykola Gogolj
Z
avršila se „Godina Gogolja“ kako ju je, sve do kraja travnja 2010. proglasio UNESCO. Tradicionalno promoviranje Gogolja kao izričito ruskoga pisca je
prouzročeno ruskim stajalištima gdje je njegovo ukrajinstvo
marginalizirano.
Veliki pisac je rodom iz provincije „Malorusije“; o njoj je
progovorio u nekim svojim djelima i to - posve logično – na
ruskom jeziku. Ruska je kritika, od Bjelinskog i nadalje, smatrala da književnost „Malorusa“ mora imati za uzor svog velikog zemljaka koji je umjesto maloruskog narječja izabrao
veliki i moćan (velikij i mogučij) ruski jezik. Sovjetska ideologija je to doživljavala kao potvrdu neiskorjenjivog izraza
vječitog zajedništva dva bratska naroda. Ukrajinska znanost
u emigraciji, osim nekih osuda težila je shvatiti Gogoljevo
napuštanje Ukrajine. Najnovija ukrajinska književna kritika
donosi opširan opus razmišljanja obilježenih i problemima
ukrajinsko-ruskih odnosa u ozračju kojih je prošla obljetnica
rođenja velikoga pisca. Glavna je misao da je veliki Ukrajinac
obogatio nacionalnu, zatim rusku književnost, pripadajući
tako i općesvjetskoj kulturnoj baštini. Gogoljevo ukrajinstvo je
značajna determinanta koja se odrazila u nizu njegovih izražaja
kao čovjeka i pisca. To treba uzeti u obzir, ne samo s ciljem
nadopunjavanja podataka u hrvatskim leksikonima gdje je Gogolj predstavljen uglavnom kao ruski pisac, bez naznaka da je
ukrajinskog podrijetla ili čak i ukrajinski pisac, za razliku od
prikazivanja drugih pisaca kao što su Walter Scott, Orwell ili
Nabokov – kod kojih se ipak upućuje na etničku pripadnost
Vasylj Gogolj, otac pisca
umjetnika, odnosno pripadnost dvjema kulturama.
Prvo, ukrajinstvo je bitno za razumijevanje Gogolja.
Formiranje njegove svijesti, početni uspjeh i duhovna kriza
su povezani s problemom Ukrajine mnogo dublje nego pretpostavljamo. On je nastao, formirao se u izričito ukrajinskom
okružju, obilježenom svim problemima društva. Ime Gogolj je
naziv divlje patke (u hrvatskom je gogoljica) što je prema tipu
karakteristično za ukrajinska prezimena. Već od 15. stoljeća i
nadalje, to ime se spominje u ukrajinskoj povijesti u svezi s predstavnicima ukrajinskog nacionalnog preporoda, od crkvenih
djelatnika do kozaštva. Suvremena su istraživanja uputila na
genetsku povezanost piščevoga roda - s očeve strane s ukrajinskim get’manima, odnosno kozačkom vojnom elitom. Mnogi
ukrajinski pisci su proizišli iz tog kontingenta. Sjećanje na herojsku prošlost kozačke Ukrajine postaje jednim od glavnih motiva ukrajinske kulture nacionalnoga buđenja kojoj je pripadao
i Vasylj Gogolj, otac budućega pisca, jedan od dramskih pisaca
20-ih godina 19. stoljeća. Pripadao je krugu ukrajinskih intelektualaca koji su bili svjesni nužnosti otpora ruskoj imperijskoj
invaziji na ukrajinske nacionalne vrijednosti. U tome ozračju
rođen je i odrastao njegov sin koji je vrlo visoko cijenio nacionalne ideale svojega oca. Međutim, otac je rano umro i njegov sin
je bio primoran sam se suočavati s ruskim antiukrajinizmom.
Potonji se širio nezaustavljivim istiskivanjem nacionalne svijesti, odgojem odanosti ruskom otečestvu. Ako je selo bilo prepuno ukrajinskih starina koje će snažno utjecati na mladoga Gogolja, grad je postajao središte rusifikacije. Upravo takvim je bio
Nižyn gdje je ravnatelj gimnazije, Rusin iz Zakarpaća svesrdno
dokazivao nužnost služenja ruskom jeziku kao najboljem od
svih ostalih. Već se tada mladi Gogolj suočavao s krizom razdvojenosti između očevih ideala i ruske stvarnosti. Naslijeđena
od oca želja za stvaralaštvom i talent za dramaturgiju, zahtijevali su opredjeljenje glede jezika. Jezik ukrajinskog baroka,
opterećen staroslavenskim, više nije mogao služiti književnosti.
Ukrajinski razgovorni je slovio za jezik seljačkoga puka što je i
predočio otac nove ukrajinske književnosti Ivan Kotljarevs’kyj
koji je travestijom Enejida (1798, 1809) predočio svu raskoš
narodne kulture. Međutim, Gogolj je priznavao u pismima
majci da najviše cijeni prekrasno. Ne odričući se ukrajinske
pučke kulture, on nije vidio u jeziku seoskoga puka ono što će
kasnije otkriti njegov suvremenik, nešto mlađi Taras Ševčenko.
Gogolj je vidio ideal stvaralačkih mogućnosti u jeziku Puškina
i pohrlio je na krilima ideala u grad tog pjesnika. Surova realnost je neumitno rušila nade mladoga Ukrajinca u hladnoj
carskoj prijestolnici. Provincijalac s čudnim imenom koje je
podsjećalo na podrugljiv nadimak hohol kako su imenovani
ti „Malorosi“ - vrijeđao je ranjivu dušu. Prvi neuspjeli pokušaj
posjete Puškinu završio je razočarenjem. Vrhuncem poraza je
Marija Gogolj, majka pisca
1
Ovim opažanjem zahvaljujemo se prof. Milenku Popoviću, jednom od osnivača i dugogodišnjem pročelniku katedre za ukrajinski jezik i književnost filozofskog fakulteta
Sveučilišta u Zagrebu.
26
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
Spomenik Gogolju u Ukrajini u gradu Jahotyn, Kyjivska županija
bio pokušaj dokazati da je on svoj, da nije smiješan pridošlica,
već ruski pisac. Upravo takvima se su već uspjeli prikazati neki
od njegovih zemljaka, na primjer, pjesnik Jevhen Hrebinka,
autor poznate romance Oči černyje. Objavljena poema, nastala
iz lektire velikoruskoga odgoja u Nižynu ismijana je kritikom.
Gogolj spaljuje sve što je kupio od izdavača i bježi u Njemačku.
On će postati vječiti bjegunac od razočaravajuće stvarnosti, ali
najviše je htio doma u toplu Ukrajinu. Njegov talent izrazio
se upravo ukrajinskom temom. Pripovijetke o Ukrajini donose
neočekivanu slavu, priznanje, ushićenje i poznanstvo sa samim
Puškinom. U Tarasu Buljbi, te prve, ukrajinske rodoljubne
verzije predočena je njegova vizija ukrajinske nacionalne osebujnosti što je bilo karakteristično za ukrajinski romantizam.
Gogolj je u značajnoj mjeri obilježen osobinama ukrajinskoga
baroka, njegovim prethodnicima – Ukrajincima u nacionalnoj u ruskoj književnosti. Ohrabren uspjehom koji je njemu
donijelo njegovo ukrajinstvo, Gogolj odlučuje nastaviti s otkrivanjem svoje domovine u Rusiji, prikazati sva njena duhovna, kulturna bogatstva, napisati njenu povijest. On želi pobjeći
iz hladnoga Peterburga i postati nastavnik ukrajinske povijesti
na tek otvorenom sveučilištu u Kyjivu. Međutim, upravo ruska
carska ruka skida s njegovih ramena pomno spremanu maštu kabanicu.
Gogolj -ukrajinski rodoljub, koji čak pravda predanog anatemi hetmana Mazepu, urotnika protiv cara Petra, teoretičara
nacionalne posebnosti Ukrajinaca nije bio potreban velikoruskoj ideologiji antiukrajinizma i Bjelinskij, poznati ukrajinomrzac laska mu „kao glavnome piscu ruske književnosti“. Pošto
su mu oduzeli Ukrajinu, Gogolj uspijeva pobjeći u Italiju koja
je njemu puno draža od hladne i sujetne prestolnice.
Talentirani Ukrajinac, još neopterećen vezama s
velikodržavnom ideologijom, prikazuje zlo koje nisu htjeli vidjeti ruski hvalospjevi tog imperija. U njegovom ruskome opusu
nema nijednoga pozitivnoga lika i one topline kojim je prožeto
ukrajinsko razdoblje stvaralaštva.
Napuštanje Ukrajine predstavljalo je tek jedan od izraza
njegove duboke krize. Već je završetak prvoga toma Mrtvih
duša izražavao želju za bijegom negdje u nebo, kako je to izrazio njegov zemljak Petrenko u poznatoj romanci o sokolubjeguncu u nebo. Gogolj se izražavao kroz pticu-trojku, a
stvarnost se rušila neumitno. On više nije očaran Rimom, njega
poražava činjenica da ga je put do Groba Gospodnjega ostavio
ravnodušnim, više ga nije oduševljavao Kyjiv, nije se povjeravao
majci kao ranije. Njemu je preostao Bog i on je pokušavao podijeliti svoja razmišljanjima u objavljenoj Prepisci s prijateljima.
Bit Gogoljeve tragedije je u tome da ideal s kojim je povezivao
spas prostora nije se ostvario, Rusija nije osmislila svoj poziv i
ta njegova otkrivenja nisu bila shvaćena, dok su ruski slavenofili radosno trljali ruke da su ulovili u svoje mreže najvećega
ruskoga pisca.
Teško bolestan, narušeno psihičko zdravlje pogoršavalo
je njegovo stanje. Gogolj je neprekidno proganjan svojim
duhovnikom, svojevrsnim crkvenim Rasputinom koji ga je
nagovarao na odanost samodržavlju. Međutim, ukrajinski filozof Gogolj kako ga je imenovao poznati ukrajinski povjesničar
literature i filozofije Dmytro Čyževs’kyj stvarao je Himnu
Ljepoti Nebeskoj, ne imperiju koju je crkva smatrala oruđem
velikodržavnosti. Njegovo je razumijevanje crkve bilo posve
drukčije od carističke ideologije. Prema nedavnom opažanju
talijanskoga slavista Sandra Graciottia, on se zalagao za pomirenje istočne i zapadne crkve kao ravnih pred Bogom kao u
priči o sestrama Mariji i Marti iz Evanđelja po Luki. To je bilo
disidentstvo, kao i ranije pravdanje get’mana Mazepe kao ukrajinskoga nacionalnoga heroja. Svjestan da ne može drugačije,
Gogolj spaljuje napisane nove stranice Mrtvih duša i ognjem
tog rukopisa najvjerojatnije je čistio sebe od onoga što nije
on. Vječiti bjegunac, on je pobjegao u bolest a zatim u smrt.
Međutim, oni koji su ostali iza njega i dalje mu nisu davali mira
– od proganjanja njegove Ukrajine u carizmu preko licemjerja
sovjetske ideologije koja se usudila na njegovom grobu postaviti monument s potpisom Od sovjetske vlade mada je pisac
zavještavao da na njegovom grobu ne postavljaju spomenike.
Pošlost’, ta neprevediva ruska riječ koja simbolizira beskraj neukusa i malograđanštine, odrazila se i u stvaranju kulta Gogolja
kao izričito ruskoga pisca i pobornika obvezatnog bratimljenja
Ukrajinaca ili „Malorusa“ s Rusijom, kako danas opet imenuju
njegovu domovinu nostalgičari imperijske obnove. U obnavljanju toga mita dižu se kič-spomenici kao onaj u Odesi gdje bi
realistički prikazani brončani konji s krilima morali predočavati
rusku trojku kojom upravlja Gogolj, skoro Apolon. Ruska
ekranizacija Tarasa Buljbe predstavlja postsovjetsku varijantu
masovne kulture s neosovjetskim deklariranjem obvezatne
ruskosti i Gogolja, i njegove domovine. Tim proizvodima kao
da se teži oteti onoj istini o Gogolju – Ukrajincu podrijetlom,
pjesniku njegove domovine, kritičaru ruske stvarnosti. Pokušaj
apologije carističke Rusije završio se porazom koji je doveo do
osobne tragedije pisca i čovjeka. S Gogoljem završila je vjera
ukrajinskih intelektualaca u mogućnost nekog slavenskog
zajedništva. Taras Ševčenko, mada i progonjen u azijske stepe,
simbolizirao je početak nove epohe otpora velikodržavnoj
ideologiji, utvrđivanja nacionalne osebujnosti. Upravo s tim
je veliki Ukrajinac iz Poltavščyne, Gogolj, otpočeo svoj slavni
put, postavši ne samo nacionalnim, već i svjetskim piscem. Kao
blizak hrvatskim težnjama, posebice prikazivanjima Ukrajine
ali i općeljudskih poroka on je bio prepoznat i prihvaćen u
hrvatskoj kulturnoj sredini.
Jevgenij Paščenko
Spomenik Gogolju u Rimu u parku Villa Borghese
Вісник жовтень/listopad 2010.
Vjesnik
27
SLAVONSKI BROD, 23. LISTOPADA 2010. GODINE
DEVETA UKRAJINSKA MEĐUNARODNA MANIFESTACIJA DJEČJEG STVARALAŠTVA

ЗАЯВА НА ОТРИМАННЯ ХОРВАТСЬКОЇ ВІЗИ

Vjesnik 13.

ВІСНИК VJESNIK